Сайт Михайла Довбенка

"Економічна теорія". Науковий журнал,
N4/2004(жовтень-грудень).-С.53-64.

М. ДОВБЕНКО,
директор Інституту відкритої політики
доктор економічних наук

Якщо серед економістів період з 1946 до 1971 року отримав назву "доба Кейнса", то що ж було в економічній теорії після нього? Однозначної відповіді немає. Як і не можна сказати про те, що ведеться активний її пошук. А дарма, узагальнюючий погляд на бурхливі, суперечливі думки, які викладаються економістами в останні десятиріччя, вкрай потрібен хоча б для того, щоб зрозуміти що з нами і куди йдемо. Та й легше було б визначитися з відповіддю в дискусіях, які час від часу виникають у суспільстві про злет чи кризу економічної науки

 Перегорнувши більшість підручників з "Економічної теорії", на завершення їх ви дізнаєтеся про "сраффіанську революцію", "монетарну контрреволюцію", "неокласичний синтез" чи уроки Фрідріха Хайєка. Але, зрозуміло, що лише цими ідеями творчість економістів-теоретиків не закінчується. То ж яким економічним доробком збагатилася наукова спадщина в останні десятиліття? Невже нема чим доповнити величезну кількість підручників і посібників з "Історії економічних вчень", "Економічної теорії", "Макро-" чи "Мікроекономіки"?!

Пропоную звернути увагу на запровадження у 1969 році і наступні щорічні вручення Нобелівської премії з економіки. На мою думку, ця подія має колосальний вплив як на розвиток економічної теорії, так і на формування економічної практики. Започаткування такої нагороди не було побажанням талановитого шведського винахідника Альфреда Нобеля (як це з 1901 року завдяки йому зроблено для п'яти галузей наукової та суспільної діяльності). Швидше це був, свого роду, експеримент, що зініціювала група шведських учених і банкірів, урахувавши умови заповіту відомого мецената. Експеримент, який, на диво, успішно реалізується.

За час, що минув, нобеліанти зуміли запропонувати світовому співтовариству сучасні передові економічні розробки, концепції, проекти, ідеї. Фактично в останній третині ХХ століття ми одержали нову галузь економічної науки, яку умовно можна назвати економічною нобелелогією. Це величезний новітній масив економічних знань, що, без сумніву, потребує всебічного вивчення і активного поширення.

Ще зовсім недавно в підручниках можна було зустріти твердження про "неможливість постановки контрольованого експерименту в економічній теорії"[1], що економіка як наука позбавлена експериментального змісту. У кращому випадку економісти могли розраховувати хіба-що на перевірку висновків із своїх теорій на базі статистичних даних. Однак у наш стрімкий час прописні аксіоми швидко втрачають свою істинність, навіть якщо належать визнаним класикам. Завдяки американському вченому Вернону Сміту експерименти в економіці стали важливим методом економічної науки. Вони допомагають осягнути сутність процесів, що відбуваються в економічній дійсності, зрозуміти взаємозв'язок факторів, взаємодію причин і наслідків, виявити стійкі тенденції, спрогнозувати ймовірний хід подій.

Експеримент з Нобелівськими преміями в галузі економічної теорії особливий. Адже на відміну від науково поставленої спроби, яка передбачає спостереження за дослідним явищем у точно врахованих умовах, зазначений експеримент відбувається у постійно змінюваній ситуації. Він проходить в рамках усього глобалізованого й