Сайт Михайла Довбенка

На думку Е. Фелпса, гіпотеза "природного рівня" безробіття пов'язана, перш за все, з пошуком роботи, який був причиною основного, хоча в жодному разі не єдиного компонента безробіття. Кейнсіанська теорія трактує безробіття як вимушений процес і припускає, що безробітні люди активно шукають нове місце зайнятості. Дж. Кейнс, як і всі його попередники, визнавав, що, окрім вимушеного "циклічного" безробіття, існує і "випадкове", пов'язане з реальними обставинами конкретних людей. Проте його завжди вважали незначним фактором, який дає лише 1-2% загальної кількості безробітних. У 1960 роках американський учений А. Алчіян і деякі інші економісти звернули увагу на те, що безробітні люди не завжди погоджуються на першу-ліпшу пропозицію, а шукають престижнішу і більш оплачувану роботу і знижують рівень своїх претензій поетапно, мірою того, як період безробіття затягується. Більше за те, оскільки пошуки роботи вимагають багато часу, люди, щоб знайти щось краще, можуть навіть залишити ту роботу, яку вже мають, і шукатимуть іншу тим довше, чим вищим є рівень виплат із безробіття.    

У цьому плані важливу роль відіграв відомий "Збірник Фелпса" - "Мікроекономічні основи безробіття і теорія інфляції", опублікований під його редакцією [5]. В ньому за аксіому була прийнята націленість домогосподарств на максимізацію корисності, а фірм - на максимізацію прибутку, проте особливого значення набуло прийняття передумови про те, що отримання інформації пов'язане з витратами. На підставі цього було розроблено модель пошуку роботи. Е. Фелпс і співавтори аналізують висновки з моделі, прагнучи пояснити спостережуване співвідношення тих, хто звільняється за власним бажанням, і тих, хто звільняється за бажанням компаній, на американському ринку праці та явне зростання "природного рівня" безробіття в 1960 роках. Зазначена модель мала певні труднощі в поясненні емпіричних закономірностей ринку праці й тому деякі співавтори в подальшому обрали інші шляхи.

Дискусія щодо зазначених аргументів Е. Фелпса і М. Фрідмана тривала недовго. Уже на початку 1970 років усе на свої місця розставив чи не найважливіший аргумент - дійсність. Експансіоністська фінансово-бюджетна політика американського уряду (спричинена як зростанням державних витрат мірою продовження війни у В'єтнамі, так і прагненням керівництва Федеральної резервної системи утримати відсоткову ставку) призвела до того, що кількість грошей в обігу, яка вимірювалася агрегатом М2, у 1970-1972 роках зростала приблизно на 13% на рік. Інфляція була високою, очікувана інфляція наблизилася до реальної, а рівень безробіття повернувся до 5-6% (як на початку 1960 років). До середини 1973 року громадськість переконалася в тому, що Е. Фелпс і М. Фрідман мали рацію: обернена залежність (як і можливість компромісу) між інфляцією і безробіттям у довгостроковому періоді відсутні.

Визначення "природного рівня" безробіття стало найвідомішим відкриттям Е. Фелпса, воно ще кілька десятиліть тому було внесене в підручники, його широко використовують спеціалісти, які відповідають за монетарну політику, його включають в аналітичні моделі центральних банків різних країн світу. 

Вчений надалі продовжує активно займатися науковими дослідженнями. Ученим і практикам пропонує цікавий підхід до проблеми підвищення ефективності економіки від впровадження нових ідей, або те що Е. Фелпс називає "динамізмом" капіталістичної системи [6]. Він стверджує, що капіталізм відкриває для ринку всі варіанти. Однак що стосується капіталізму сьогодні, то багатьох зараз турбує питання наслідків його динамізму. В ході проведеного аналізу, Е. Фелпс акцентує увагу на вигодах і недоліках динамізму. Формулюючи висновки, він доводить, що економіка, в якій постійно продукуються інновації, як правило, робить значно більше інвестицій - в співробітників, у нові офіси, в заводські приміщення. І хоча це може відбуватися за рахунок перекинення ресурсів з сектору споживчих товарів, але це також може робитися шляхом набору нових співробітників. Крім того, на його думку, "такий підхід застосовується для того, щоб зменшити кількість звільнень і скоротити рівень "природного" безробіття. Таким чином, динамізм забезпечує процвітання економіки з максимальною продуктивністю і можливостями для самореалізації " [7].    

Література

1.     Phelps E. The Golden Rule of Accumulation: A Fable for Growthmen // American Economic Review, 1961, vol. 51, September, pp. 638-643.

2.     Див.: Э.С. Фелпс. Равновесие: Концепция с точки зрения ожиданий // Экономическая теория / Под ред. Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена: Пер. с англ. / Науч. ред. чл.-корр. РАН В. С. Автономов. - М.: ИНФРА-М, 2004. - С. 280-284.

3.     Див.: Edmund S. Phelps. Phillips Curves, Expectations of Inflation, and Optimal Unemployment Over Time // Economica, 1967.

4.     Див.: Milton Friedman, "The Role of Monetary Policy", American Economic Review, March 1968.

5.     Phelps E. S. et al (eds). 1970. Microeconomic Foundations of Employment and Inflation Theory. New York: W. W. Norton.

6.     Эдмунд Фелпс. Динамический капитализм // Мысль. N 10, ноябрь 2006. - С.68-72.

7.     Там же. - С. 70.