Сайт Михайла Довбенка

"Український соціум". Науковий журнал,

N3-4 (14-15)/2006. - С. 118-131

Довбенко М.В., д-р екон. наук

Як і в переважної більшості батьків, не могло проходити повз мою увагу навчання дочки Олени, яка була студенткою економічного вузу. Враховуючи мої професійні уподобання економіста-теоретика, то природно, що найчастіше приходилося пояснювати їй різні питання економічної теорії. І лише під завершення Оленчиного навчання помітив дивну річ. І курс спеціаліста, і курс бакалавра, і магістра вона освоювала за одним і тим же підручником з економічної теорії. Звичайно, з кожним разом все менше ентузіазму помічав у її очах. Більше того, навіть вступаючи два роки тому в аспірантуру з економічної спеціальності, знову "перепросила" його і взялася штудіювати. Хіба в такий спосіб прищепимо інтерес у молоді до економічної теорії?

Пригадав, як у середині 1980-х рр., через десять років після закінчення фінансово-економічного інституту, я поступав у аспірантуру на кафедру політекономії. Коли запитав у колег який посібник взяти для відновлення своїх знань, то, виявляється, найкраще підходив … підручник Е.Брегеля, написаний ще в повоєнні роки! Таке враження ніби й нічого не змінилося. Немов економіка рухається своєю колією, а теорія - окремою, і з вікон споглядають на такий мінливий світ.

Закостенілість та одноманітність у науці, освіті чи на виробництві ніколи добром не закінчувалися. Багатьом з нас у пам'яті закарбувався приклад колишньої радянської економіки з властивим їй набором обмежень і відсутністю механізмів оновлення, що привели до програшу в конкуренції з ринковою економікою та історичній поразці.

 Наукове розуміння розвитку суспільства початку ХХІ ст. має виходити з усвідомлення впливу на цей процес цілого ряду особливостей: глобальних, економічних, техніко-технологічних, екологічних, соціальних, політико-міжнародних, тощо. Останні три-чотири десятиріччя принесли міжнародній спільноті воістину кардинальні зміни, які не могли глибоко не вплинути на розвиток світової економічної думки. В чому вони проявляються?

У тому, що економіка функціонує в рамках глобалізованого й суперечливого світу з населенням шість з половиною мільярдів чоловік, які проживають у 210 державах. Досить великі відмінності у рівнях розвитку цих країн є постійним джерелом суперечностей між ними. Ці відмінності між окремими державами становлять цілі історичні епохи. Поглиблення диференціації за рівнем їхнього розвитку (а співвідношення доходів 20 % найбагатших людей розвинутих країн - до доходів 20 % найбідніших становило 30:1 в 1960 р., 60:1 в 1990 р. і 90:1 в 1999 р.) лише посилює суперечності. Це з одного боку.

З іншого - у світовій економіці величезних масштабів набуло домінування транснаціональних корпорацій з філіалами і спеціалізованим виробництвом по всій планеті. З середини 1980-х рр. і до кінця ХХ ст. їх кількість зросла з 7 до 40 тисяч. Трохи більше одного (1,25) відсотка їх контролюють понад половину світового промислового виробництва, 63% зовнішньої торгівлі, майже 80% патентів і ліцензій на нову техніку. Вони вже виступають рівними з суверенними суб'єктами - такою стала їхня різко зросла роль у глобалізованому світі. Наприклад, оборот концерну "Екссон-мобіл" у 2000 р. (210 млрд. дол.) майже сягнув обсягів економіки Швеції (228 млрд.), а концерну "Дженерал моторс" - Данії. Ця тенденція веде до перегляду звичних уявлень про національну державність, про суверенітет.

Уперше за багатовікову історію людства світове господарство постало не як конгломерат національних економік, а як єдиний цілісний ринковий механізм. Воно стало глобальним явищем, а на глобальному рівні проявляються свої закономірності, які не є простим продовженням чи вираженням закономірностей внутрішніх національних ринків.

Крім того, змінюються реалії життя. Світ ускладнюється. Кожні кілька років знання подвоюються. Планету полонили не лише глобалізація, але й дезінтеграція. Настає технотронна ера, в якій формується нова економіка - економіка динамічних знань. Високими темпами зростають швидкості: коли 50 мільйонів користувачів телефонів з'явилися аж через 74 роки, то Інтернет досяг цієї цифри усього лише за 4 роки. Відбуваються надзвичайно стрімкі інтелектуальні прориви.

Бурхливого розвитку набувають інформаційні технології та різні види дистанційного обслуговування. З 1990-х р. лише почало входити у практику використання електронних документів, був започаткований електронний цифровий підпис, а вже масштабно розгортаються системи інтернет-торгівлі і, зокрема, цінними паперами, в обробній промисловості, сфері послуг. Бізнес в Інтернеті зростає небаченими темпами. Оцінки його розвитку свідчать про подвоєння числа операцій щороку. Експерти вважають, що обсяг інтернет-економіки 2003 р. сягнув 3,2 трильйони доларів і склав майже 5% світового валового національного продукту.

Але навіть не зазначені темпи мають тривожити економістів-теоретиків. По-перше, їх увага не повинна пропустити те, що продаж товарів десь у космосі (віртуальному просторі) розмиває економічні кордони, стирає самі обриси продавця чи покупця, а багато видів продукції перестають бути товарами. По-друге, інформація у сучасних умовах дозволяє не лише приймати рішення в режимі реального часу, але й долати будь-які кордони і бар'єри. Якщо раніше світ залежав від часових поясів і хід бізнесу прямував за годинниковою стрілкою і обертом землі навколо своєї осі, то тепер у будь-якій частині планети майже одночасно стає відомо про події у житті світового співтовариства. Інформаційна інфраструктура підвищила ефективність ринкової складової глобалізації, оскільки фактично зник лаг між прямим і зворотним зв'язком в економіці. Фактор часу поступово перетворюється у чисто технологічний, такий, що визначається змістом виробничого процесу. Завдяки Інтернету міняється сама філософія маркетингу. Наслідки зазначених змін важко навіть зрозуміти, але ж у найближчому майбутньому вони дадуть про себе знати, і досить відчутно.   

У соціальному плані - на зміну одноманітності масових потреб та інтересів приходить їх зростаюче різноманіття. Утверджується тенденція до деуніфікації форм задоволення запитів і до децентралізації регулювання соціальних відносин. У трудових відносинах все більше значення набуває діалог бізнесу і профспілок на мікрорівні. Підприємства широко запроваджують власні програми соціального страхування та участі працівників, зменшуючи тим самим колись майже монопольну у ряді країн роль держави у вирішенні цих завдань. У цілому зростає соціальна відповідальність бізнесу, а значить - змінюються виробничо- і соціально-трудові основи суспільства. Глобалізація, розгалужуючись у різні напрямки, кидає нові виклики.