Наукові праці
Чи може бути економічна теорія привабливою?!
Економічні ідеї лауреатів, концепції, висновки не потрібно запам'ятовувати. Слід помізкувати над ними, постаратися зрозуміти їхню логіку, з'ясувати позиції, аргументацію творців і прихильників, прослідкувати причини появи нових наукових знань, відчути їхній взаємозв'язок з працями і розробками попередників та послідовників. Звичайно, навіть за минулу третину століття науковий світ помітно змінився. Однак давніші теорії не варто спішити списувати в архів. Навколо спадщини нобеліантів, як і раніше, тривають дискусії, обговорення, суперечки.
По-третє, оскільки нобелівський пласт економічних знань і надалі примножується, то варто продумати механізм його включення до системи вищої освіти. Адже на даному етапі маємо нездатність існуючих програм, підручників і навчальних посібників відображати радикальні зміни в реальному економічному житті країни. Всезростаюча їх кількість відзначається разючою однаковістю як для бакалаврського, магістерського курсів чи аспірантури. Положення, що склалося, неможливо виправити, йдучи шляхом косметичних поправок до програм та підручників з історії економічних учень, економічної теорії чи політичної економії.
Не менше відчувають потребу у динамізації економічної теорії й на Заході. Після Другої світової війни в економічній теорії панувала доктрина Дж.Кейнса. Саме погляди та ідеї, що були зорієнтовані на кейнсіанський підхід до економічного аналізу лежали в основі й практичної діяльності урядів розвинених країн світу. Ці переконання були закріплені у навчальному процесі з виходом у світ у 1948 р. знаменитого підручника П.Семюельсона "Economics".
Нині, через багато десятиріч, упродовж яких досягнуто значних результатів у розвитку економічної теорії, можна зробити висновок: "Загальна теорія зайнятості, відсотка та грошей" Дж.Кейнса і "Economics" П.Семюельсона є епохальним внеском у науку, але не можуть бути визнаними всеохоплюючими. Увага Дж.Кейнса була звернута на потрясіння (шоки) в економіці, що відбуваються в результаті зсувів у інвестиційному процесі; тепер ми знаємо, що економіка також піддається й іншим типам потрясінь. Він доводив, що економіка не завжди здатна плавно пристосуватися до несприятливого потрясіння, іншими словами, вона не в стані підтримувати високий обсяг виробництва і низький рівень безробіття. Тепер ми знаємо, що адапційні можливості економіки великою мірою залежать від її економічних інституцій, а останні значно відрізняються по країнах. Таким чином, аналіз економічних коливань є можливим, коли охоплює все різноманіття причин та результатів.
Водночас починає відставати від вузівських вимог знаменитий курс "Economics". Чому? Спочатку він був цілком кейнсіанським. Надалі П.Семюельсон багато працював над проблемами економічного зростання, запропонував концепцію неокласичного синтезу, у якій об'єднав ряд кейнсіанських і неокласичних позицій. Він неодноразово переробляв підручник. Тому третє видання (1955 р.) було підготовлене уже з позицій неокласичного синтезу. Взагалі, тривала актуальність "Economics" (а підручник перевидавався 19 разів) полягає у постійних змінах і доповненнях, що робилися П.Семюельсоном. Його вміння чутливо вловити дух часу особливо проявилося у 1980-х рр., які були ознаменовані швидкими змінами в політико-економічному житті світу. Саме тоді почалася його плідна співпраця з молодим економістом У.Нордхаусом і вже 12-те видання підручника було їхнім спільним. У передмові до 13-го видання, підготовленому в 1989 р., співавтори відзначають, що вони немилосердно викинули непотрібні деталі теорії, які вийшли з моди, але зберегли все істотне, перевірене досвідом, а також додали спеціальні розділи з таких нових макроекономічних теорій, як раціональні очікування і товарна пропозиція. Проте у 1990-х рр. така динамічність "Economics" втрачається.
Разом з тим масштабність економічних змін у суспільстві роблять неминучими серйозні корективи у вузівських програмах і курсах. В Україні назріла потреба запровадити плюралістичний підхід до викладання економічної теорії, оскільки він сприяє розвитку творчих дискусій, подоланню закостенілості. Виходячи з цього, в основі механізму постійного оновлення навчальних програм могло б бути запровадження у ВНЗ вивчення нового спецкурсу - економічна нобелелогія. Для його забезпечення підготовлені підручники і навчальний посібник "Сучасна економічна теорія (Економічна нобелелогія)" (див.: www.dovbenko.kiev.ua) [1; 2; 3]. Започатковане вже викладання у Харківському держуніверситеті ім. В.Н. Каразіна, проводиться підготовча робота для запровадження в Київському національному економічному університеті. Запровадження спецкурсу дозволяє:
- привнести не стільки порядок, як певну логіку у цей хаотичний перелік теорій, концепцій, парадигм, тощо. Курс не обмежується вивченням джерел, систематизацією та розкриттям поглядів нобеліантів; він прагне виявити взаємозв'язок і спадкоємність ідей, трансформацію висновків;
- забезпечити міждисциплінарний підхід до аналізу господарської взаємодії; ефективніше подолати історичну обмеженість знання, показавши умови, за яких змінюються погляди на економічну дійсність, еволюціонізує трактування базових категорій, вдосконалюються методи економічних досліджень. Цей курс допомагає зрозуміти загальну спрямованість еволюції економічної науки, трансформацію її генеральних напрямів, взаємозв'язок з економічною політикою;
- запропонувати плюралізм поглядів та позицій як окремих вчених, так і шкіл та напрямів; дати основу для критичного осмислення застарілих економічних знань, подолання інерційності інститутської освіти;
- стимулювати у студентів сприйнятливість до нововведень, ініціативність до актуальної науково-дослідницької творчості. Оскільки в Україні модель розвитку науки й надалі залишається відірваною від системи вищої освіти, то "Нобелелогія" - це реальний шлях на відродження у молоді інтересу до наукової роботи;
- забезпечити якісно новий підхід до процесу перепідготовки та підвищення кваліфікації викладацьких кадрів. Якщо ще кілька десятків років тому вони могли впродовж свого життя керуватися придбаними у ВНЗ знаннями, доповнюючи їх відповідними навиками, то зараз практично будь-який нагромаджений рівень знань досить швидко відстає від зростаючих потреб інтелектуального середовища. Враховуючи, що викладачам потрібно постійно вдосконалювати свої знання, у них появляється можливість виходу у новий освітній простір;
- запропонувати підхід до організації диверсифікованої системи навчальних програм в економічних ВНЗ. Тобто, можна буде для бакалаврату, магістратури чи аспірантури подавати різний обсяг спецкурсу "Економічної нобелелогії".
Зміни у технології вищої економічної освіти є не лише технічною необхідністю, але й відповіддю на певний соціальний запит. А з урахуванням цього всього, буде зроблено серйозний поступ до нової ідеології підготовки економістів, реалізації ідей Болонського процесу, які найбільш адекватно відповідають вимогам часу щодо розвитку вищої освіти.
Майбутнє важко передбачити. Однак зовсім небезглуздо сподіватися на появу динамічної теорії зміни, сформованої на основі інтегрованого економічного знання. І не важливо, чи буде вона називатися економічна нобелелогія, чи матиме іншу назву. Важливо те, що серед багатьох намагань інтелектуального світу є і наполегливе прагнення розвивати професійну діяльність з поширення наукових знань. Матеріал, викладений у ній, засвідчує життєздатність економічної науки. Сподіваємося, він послужить зміцненню позицій економістів, які напрацьовують обґрунтовані судження з приводу серйозних проблем наших днів.
________________________________________________
1. Довбенко М.В. "Сучасна економічна теорія (Економічна нобелелогія): - К.: Видавничий центр "Академія", 2005. - 336 с.
2. С.В.Мочерний, М.В.Довбенко. "Економічна теорія: Підручник". - К.: Видавничий центр "Академія", 2004. - 856 с.
3. Мочерний С.В., Довбенко М.В. "Історія економічних вчень (Сучасна економічна думка)". - Львів: "Новий Світ -
4. Норт, Даглас. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки. /Пер. з англ. І.Дзюб. - К.: Основи, 2000.
5. В.Радаев. Есть ли перспектива у российской политической экономии? // Российский экономический журнал. - 1998. - N 9-10.
6. Шумпетер Й.А. История экономического анализа. - СПб., 2001. Т. 1.