Наукові праці
Меценат світової науки.
"Науковий світ". Науковий журнал,
N 12, грудень 2001. - С. 6-9
М. ДОВБЕНКО,
директор Інституту відкритої політики,
доктор економічних наук
10 грудня 2001 року світова спільнота всоте відзначатиме найдостойніших свої інтелектуалів врученням Нобелівської премії. Золоту медаль із зображенням Альфреда Нобеля, диплом та чек на величезну суму шведських крон громадська думка цiнить не стiльки за їхнім номiналом, скiльки за якiстю символу визнання видатних заслуг лауреата. Нобелiвська премiя, без сумнiву, найпрестижнiша премiя в сучасному свiтi.
Тому й iнтерес до неї великий і постiйний: як стають лауреатами Нобелiвської премiї? Хто засновник цiєї нагороди? Вiд кого залежить висунення претендентiв на її здобуття? За якi заслуги присвоюють лауреатське звання? Отож, перегорнімо сторінки з літопису нобелівської нагороди.
Хто він - Альфред Бернхард Нобель?
Старовинний і вiдомий рiд Рюдбекiв походить з мiстечка Ньобьолєв, що на пiвднi Швецiї. Три столiття тому один iз представникiв його, вступаючи до Уппасальського унiверситету, взяв собi прiзвище за назвою мiстечка. З часом це прізвище трансформувалося в сучасне - Нобель.
Батько Альфреда - Еммануель Нобель був викладачем Стокгольмського технологiчного iнституту. Поступово налагодив свій бізнес. Мав перший у Швеції каучуковий завод, міцні зв'язки і репутацію надійного комерсанта. Але в 1834р. від випадкової іскри спалахнув його власний будинок. У вогні згоріли гроші, облігації, численні патенти. Для утримання сім'ї (дружини Анрієти, синів Людвіга, Рудольфа і маленького Альфреда) довелося шукати кредити і розпочинати бізнес майже з нуля.
У 1837 роцi Еммануель Нобель отримав запрошення вiд росiйського уряду продемонструвати один iз своїх винаходiв - пiдводну мiну. І це не випадково, адже особливий інтерес він виявляв до вибухових речовин. У Петербурзi йому запропонували заснувати механiчний завод. Досить швидко вiн зарекомендував себе як енергiйний промисловець та здiбний винахiдник. Зумiв досягти неабиякого успiху в створенні протипiхотних та пiдводних мiн для росiйської армiї. Його навіть нагородили спеціальною Імператорською золотою медаллю "За старання і дух взаємодопомоги".
Цікаво, що до свого бізнесу зумів залучити рідню. У широких колах знали, що родина шведських винахiдникiв і промисловцiв Нобелiв - це батько Еммануель (1801 - 1872 рр.), сини: Альфред, засновник Нобелiвських премiй (1833 - 1896 рр.) та Людвiг (1831 - 1888 рр.), конструктор верстатiв і пiдприємець; син Людвiга - Еммануель (1859 - 1932 рр.), промисловець. Нобелі налагодили промислове виробництво нітрогліцерину. У людськiй пам'ятi закарбувалося, якої доброї слави зажили механiчнi заводи "Нобеля". Фактично всi дизелi в Росiї до першої свiтової вiйни вироблялися на цих заводах. А одна з найбільших нафтопромислових фірм "Товариство братів Нобелів" володіла величезними нафтопромислами у Баку.
Альфред Нобель народився 21 жовтня 1833 року в Стокгольмi. З дитинства у нього було слабке здоров'я, він часто хворів. Коли йому виповнилося дев'ять рокiв, разом із сiм'єю переїхав до батька в Росiю. Тут минули дитинство і юнiсть хлопчика. Систематичної освіти він не здобув. Навчався вдома, де для нього найняли авторитетних викладачів. Вони були дуже вражені старанністю Альфреда, але в цьому виявлялася властива його характеру наполегливість. Найбільше уваги приділяв фізиці та хімії. Потім (у 1849-1851рр.) батько відправив його з пізнавальною метою мандрувати по Європi та Америцi. За океаном Альфред Нобель зустрiв спiввiтчизника - iнженера Джона Ерiкссона. Крім того, що в житті той був неординарною людиною, він ще й активно проводив експерименти з паровими машинами, а також у галузi використання сонячної енергiї.
Познайомившись із його дослiдницькою дiяльністю, Нобель також виявив жагу до винахiдництва. Пiсля повернення із США вiн захопився хiмiєю. Протягом двох років вивчав її у Парижі в лабораторії відомого французького вченого Т. Пелуза. Разом з батьком, який повернувся в Стокгольм із Росії, проводить експерименти з нiтроглiцерином. Але 3 вересня 1864 р. трапилася трагедія. Під час дослідів стався вибух, внаслідок якого загинули кілька працівників, у тому числі й молодший брат Альфреда Еміль-Оскар, якому було всього 20 років. Після цієї біди батька розбив параліч, і останні вісім років він був прикутий до ліжка.
14 жовтня 1864 р. А. Нобель патентує свiй перший винахiд - так званий "запал", що використовувався на будiвництвi Тамбовсько - Курської залiзницi. Згодом в одному з дослiдiв Альфред вирішив промочити нiтроглiцерином iнфузорну землю, в результатi чого отримав динамiт. 7 травня 1867 р. він оформив результати цієї праці в патентному бюро. Потім вдосконалював дослідження вибухових властивостей нітрогліцерину. Експерименти, проведені винахiдником у цьому напрямку, дали змогу відкрити желатиновий динаміт, бездимний порох. У 1888 р. на свій рахунок він записав ще один винахід - балiстит.