Наукові праці
Меценат світової науки.
У Нобелiвський комiтет щорiчно надходить приблизно 200 подань, у яких рекомендується близько сотнi претендентiв. Починаючи з 1 лютого і до осені рiзні комiсiї Комiтету здiйснюють експертизу робіт найавторитетнiших кандидатiв. До цього залучають провiдних учених свiту. У фiнальнiй частинi обговорення претендентiв, яких комiтет розглядає як найбiльш вартих уваги, проводять двiчi. Тiльки пiсля цього Вiддiленню соцiальних наук Шведської академiї повiдомляється у формi доповiдi пропозицiя щодо кандидатури нобелiвського лауреата разом з розгорнутим оглядом і детальним аналiзом досягнутих ним результатiв. При цьому обов'язково подають глибоке обгрунтування зробленого вибору, а також додають проведенi експертнi дослiдження. Рідко буває так, що запропонована кандидатура отримує премію з першого подання, багато претендентів пропонуються по кілька разів.
В серединi жовтня доповiдь iз названого вiддiлення надходить на пленарне засiдання Шведської королiвської академiї, де Нобелiвський комiтет подає і захищає свою пропозицiю. Такi обговорення мають конфіденцiйний характер. Завдяки зазначеній процедурі вдається уникнути суб'єктивізму в оцінках. Імена кандидатів, мотиви прийнятих рішень - усе це тримається у великій таємниці. Правда, на початку 80-х років ХХ століття було вирішено щорічно відкривати доступ до нобелівських архівів після 50 років їх зберігання. Тоді ж офіційно друкуються списки, в яких зазначено, хто, коли і ким був висунутий як кандидат.
Рiшення про присудження премiй ухвалюються бiльшiстю при таємному голосуваннi. Право голосу мають усi присутнi на засiданнi члени Шведської королiвської академiї. Усього їх 300 чоловік. Відразу ж пiсля голосування на зустрiчi з представниками засобiв масової iнформацiї повiдомляють про зроблений вибiр. Випускається і прес-бюлетень, у якому разом із короткою характеристикою наукового внеску лауреата розкриваються його досягнення, вiдзначені премiєю.
Згiдно із заповiтом А. Нобеля рiшення про присудження премiй ухвалюють чотири рiзних установи: Шведська королiвська академiя наук, заснована ще в 1739 роцi, з її трьома Нобелiвськими комiтетами (премiї в галузi економiки, фiзики i хiмiї), Королівський Каролiнський iнститут у Стокгольмi (фiзiологiя або медицина), Шведська королiвська академiя (лiтература) i Норвезький нобелiвський комiтет (премiя миру).
Чому один комітет у Норвегiї? У ХIХ столiттi, коли жив А. Нобель, Норвегiя була в унiї з Швецiєю, тобто вони утворювали одну державу. Король Оскар Х1 правив і в Стокгольмі, і в Осло. Союзні узи були розірвані тільки в 1905 році, але тісний зв'язок між двома Нобелівськими інститутами зростав і міцнів. Водночас це є також свідченням шанобливого ставлення до останньої волі А.Нобеля, яка чітко висловлена в його великодушному заповіті.
В чому значимість премії?
Вручення цих найпрестижнiших нагород відбувається в святковiй обстановцi 10 грудня, в день смертi Альфреда Нобеля, за традицiєю в Стокгольмi й Осло. Вся церемонiя, як стверджують очевидцi, справляє сильне враження. Спочатку король Швеції Карл ХУ1 Густав особисто поздоровляє кожного з лауреатів, вручає диплом і золоту медаль із зображенням Нобеля. На їхню честь звучать фанфари та оплески. Але то тільки прелюдія.
Наступного дня, 11 грудня, - банкет при свічках. Величезні столи приваблюють вишуканими стравами та добірним французьким шампанським. Тільки шампанське, кращі сорти! Так заповідав А.Нобель. На банкеті кожному лауреатові виділяють 10 місць для запрошених ним гостей. Після того як учасникам святкового столу подадуть солодке, володарям премії відводиться по дві хвилини для виступу. Один із обов'язкових тостів супроводжується мовчанням - на спомин про засновника нагороди. Наступного дня лауреати або їх довірені особи отримують грошову частину премії у Фонді Нобеля, що розташований на тихій стокгольмській вулиці Стурегатан, 14.
Кажуть, що святкування у величезному Голубому залi міської ратуші Стокгольма - єдиний випадок, коли простому смертному дозволяється сидiти в присутностi короля. I добивається він цього не силою і не владою грошей, а талантом. За церемонiєю вручення, завдяки телебаченню, спостерiгає увесь свiт. Пiсля нагородження лауреати ще протягом кiлькох днiв беруть участь у рiзних заходах, серед яких обов'язковою є публiчна лекцiя володаря Нобелiвської премiї. Як правило, це популярний виклад відзначеної наукової роботи або думки автора з якоїсь актуальної проблеми.
Перша церемонія вручення премiй вiдбулася у 1901 р., а вченi-економiсти вперше отримали цю нагороду в 1969 р. З часом Мiжнародна Нобелiвська премiя стає найпрестижнiшою оцiнкою дiяльностi вчених, письменників, громадських дiячів. До початку 2001 року вже 728 їх відзначені лауреатським званням. У тому числі з фізики - 162, з фізіології та медицини - 172, з економіки - 46, з літератури - 97, за вклад у справу миру - 105.
Але не тiльки престиж є найхарактернiшою ознакою цiєї нагороди. Гадаю, що й економiчний успiх також. Прикладом може бути дiяльнiсть компанiї "Ген-технологiя" iз Сан-Франциско. Вона виробляла людський iнсулiн за допомогою бактерiй, що їх запропонували американськi генетики С. Коен і Г.Боер. Того дня, коли в Нью-Йорк прийшло повiдомлення iз Стокгольма про присудження цим двом ученим Нобелiвської премiї, акцiї "Ген-технологiї" пiдскочили з 35 до 88 доларiв - жодна компанiя не знала такого успiху на Уолл-Стрiтi!
Є ще й гуманiстичний бік вiдзначення Нобелiвською премiєю. Вiдомий мексиканський поет і драматург Октавiо Пас, коли несподівано дізнався про те, що став нобелiвським лауреатом у галузi лiтератури за 1990 рiк, зауважив: "Значення премiї не в тому, що вона вносить iм'я в iсторiю, а в тому, що допоможе ознайомити з моєю творчiстю широкi кола читачiв".
Погодьтеся, життя А.Нобеля, а також прийняте ним рішення заохочувати за особливі заслуги інтелектуалів усього світу і сама премія - це все-таки особливий феномен у людській історії.