Наукові праці
Економічна політика України та інвестиційний клімат.
Газета "Самостійна Україна",
N 44 (587), 5-11 листопада 2004. - С. 4.
М. ДОВБЕНКО,
директор Інституту відкритої політики,
доктор економічних наук
28 жовтня ц.р. у Комітеті з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Верховної Ради відбувся круглий стіл на тему: "Подолання корупції та забезпечення законності як шлях до підвищення інвестиційної привабливості України". На засідання прибули керівники підприємств різних галузей народного господарства, підприємці, юристи, науковці, журналісти. Вступним словом відкрив зібрання заступник Голови цього Комітету, заступник Голови УРП "Собор" Григорій Омельченко. Саме завдяки його ініціативі у Верховній Раді прийнято значну кількість законів, що формують правове підґрунтя для боротьби з організованою злочинністю і корупцією в Україні. Оскільки деякі з них потребують вдосконалення, то Г.Омельченко запропонував учасникам засідання обмінятися думками і висловити конкретні пропозиції та доповнення.
Цікавою інформацією поділився директор інвестиційної компанії "Тект", кандидат економічних наук В.Гриб. На основі аналізу конкретних прикладів протистояння бізнесу та чиновників від влади він зробив важливі висновки та суттєві пропозиції. Не менш аргументованими були виступи інших його колег. Зокрема, висловлювалися думки про недоцільність існування інституту податкової міліції, як ланки правоохоронної системи держави; неправомірність проведення перевірок та слідчих дій на підприємствах, що одночасно є стороною у судовій тяганині з ДПАУ; потребу в забезпеченні принципу рівності сторін у судовому процесі та рівних можливостей у отриманні доказів; роль громадських організацій у питанні захисту бізнесу в Україні, тощо.
Звичайно, навіть для недопущення численних фактів переслідування підприємців чиновниками ДПАУ, безкінечних перевірок податковими органами комерційних фірм, закриття "замовних" слідчих справ необхідно не лише вдосконалювати закони в Україні. Але, щоб домогтися їхнього дотримання, створити сприятливий інвестиційний клімат і здолати корупцію державних органів, то потрібні зміни в політико-економічній системі країни. Це випливає з кількох вузлових причин. Перша і головна: теперішнє керівництво держави не має чіткого плану здійснення перетворень на краще в Україні. Як стверджує радник Л.Кучми професор А.Гальчинський у своїй книжці "Суперечності реформ: у контексті цивілізаційного процесу": "модель економічної політики, яку ми намагалися реалізувати в попередній період, була далеко не оптимальною, що вона себе повністю вичерпала і тому є такою, що не в змозі вирішити найгостріші протиріччя ... І в період після 1994 року реформи в Україні й далі здійснювалися значною мірою хаотично й безсистемно. Виправити допущені вже на старті реформ структурні деформації не вдалося. У багатьох аспектах вони навіть поглибилися. Це потрібно визнати".
Другою причиною є деформовані приватизація та відносини власності. В українській економіці здійснювався процес тінізації у відносинах власності, він мав і має нині достатню легітимну основу, стимулювався й фактично стимулюється офіційною політикою. А.Гальчинський визнає: "Тіньові відносини поки що в нашій державі є надійнішими й, головне, значно прибутковішими. І, незважаючи на всі гучні кримінальні "справи" останніх років, зміцненню та поширенню таких відносин на ділі ніщо не загрожує".
Третьою причиною є те, що в державі не створені єдині "правила гри" для всіх без винятку суб'єктів господарської діяльності. Це породило небезпечну ситуацію, за якої має перспективу лише той капітал, який, з одного боку, зрощений з державною бюрократією, а з другого - функціонує "в орбіті" олігархічних інтересів. І це розуміє радник Президента України: "Потрібно усвідомити: можливість отримання тією чи іншою фінансово-олігархічною групою неекономічних переваг веде до того, що економічні стимули зростання продуктивності праці й технічного прогресу втрачають своє значення. Така ситуація була типовою для адміністративної економіки. Ми ще дуже мало зробили, щоб її докорінно змінити".
З наведеного вище випливає такий висновок: лише зміна найвищого державного керівництва дасть можливість усунути зазначені викривлення. Тільки після обрання нового президента, який не продовжуватиме злочинну спадкоємність нинішньої влади, можна буде: