Адреса сторінки: http://dovbenko.kiev.ua/ua/published/articles/1114/
Газета "Самостійна Україна",
N 44 (587), 5-11 листопада 2004. - С. 4.
М. ДОВБЕНКО,
директор Інституту відкритої політики,
доктор економічних наук
28 жовтня ц.р. у Комітеті з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Верховної Ради відбувся круглий стіл на тему: "Подолання корупції та забезпечення законності як шлях до підвищення інвестиційної привабливості України". На засідання прибули керівники підприємств різних галузей народного господарства, підприємці, юристи, науковці, журналісти. Вступним словом відкрив зібрання заступник Голови цього Комітету, заступник Голови УРП "Собор" Григорій Омельченко. Саме завдяки його ініціативі у Верховній Раді прийнято значну кількість законів, що формують правове підґрунтя для боротьби з організованою злочинністю і корупцією в Україні. Оскільки деякі з них потребують вдосконалення, то Г.Омельченко запропонував учасникам засідання обмінятися думками і висловити конкретні пропозиції та доповнення.
Цікавою інформацією поділився директор інвестиційної компанії "Тект", кандидат економічних наук В.Гриб. На основі аналізу конкретних прикладів протистояння бізнесу та чиновників від влади він зробив важливі висновки та суттєві пропозиції. Не менш аргументованими були виступи інших його колег. Зокрема, висловлювалися думки про недоцільність існування інституту податкової міліції, як ланки правоохоронної системи держави; неправомірність проведення перевірок та слідчих дій на підприємствах, що одночасно є стороною у судовій тяганині з ДПАУ; потребу в забезпеченні принципу рівності сторін у судовому процесі та рівних можливостей у отриманні доказів; роль громадських організацій у питанні захисту бізнесу в Україні, тощо.
Звичайно, навіть для недопущення численних фактів переслідування підприємців чиновниками ДПАУ, безкінечних перевірок податковими органами комерційних фірм, закриття "замовних" слідчих справ необхідно не лише вдосконалювати закони в Україні. Але, щоб домогтися їхнього дотримання, створити сприятливий інвестиційний клімат і здолати корупцію державних органів, то потрібні зміни в політико-економічній системі країни. Це випливає з кількох вузлових причин. Перша і головна: теперішнє керівництво держави не має чіткого плану здійснення перетворень на краще в Україні. Як стверджує радник Л.Кучми професор А.Гальчинський у своїй книжці "Суперечності реформ: у контексті цивілізаційного процесу": "модель економічної політики, яку ми намагалися реалізувати в попередній період, була далеко не оптимальною, що вона себе повністю вичерпала і тому є такою, що не в змозі вирішити найгостріші протиріччя ... І в період після 1994 року реформи в Україні й далі здійснювалися значною мірою хаотично й безсистемно. Виправити допущені вже на старті реформ структурні деформації не вдалося. У багатьох аспектах вони навіть поглибилися. Це потрібно визнати".
Другою причиною є деформовані приватизація та відносини власності. В українській економіці здійснювався процес тінізації у відносинах власності, він мав і має нині достатню легітимну основу, стимулювався й фактично стимулюється офіційною політикою. А.Гальчинський визнає: "Тіньові відносини поки що в нашій державі є надійнішими й, головне, значно прибутковішими. І, незважаючи на всі гучні кримінальні "справи" останніх років, зміцненню та поширенню таких відносин на ділі ніщо не загрожує".
Третьою причиною є те, що в державі не створені єдині "правила гри" для всіх без винятку суб'єктів господарської діяльності. Це породило небезпечну ситуацію, за якої має перспективу лише той капітал, який, з одного боку, зрощений з державною бюрократією, а з другого - функціонує "в орбіті" олігархічних інтересів. І це розуміє радник Президента України: "Потрібно усвідомити: можливість отримання тією чи іншою фінансово-олігархічною групою неекономічних переваг веде до того, що економічні стимули зростання продуктивності праці й технічного прогресу втрачають своє значення. Така ситуація була типовою для адміністративної економіки. Ми ще дуже мало зробили, щоб її докорінно змінити".
З наведеного вище випливає такий висновок: лише зміна найвищого державного керівництва дасть можливість усунути зазначені викривлення. Тільки після обрання нового президента, який не продовжуватиме злочинну спадкоємність нинішньої влади, можна буде:
СТВОРИТИ рівні умови діяльності для суб'єктів підприємництва незалежно від їхньої організаційно-правової форми, форми власності та країни походження капіталу;
ЗДІЙСНЮВАТИ закупівлю товарів та послуг для державних потреб, а також їх реалізацію тільки на конкурсних засадах;
ЗАБЕЗПЕЧИТИ відкритість та прозорість приватизації;
ЗАМІНИТИ систему нинішніх пільг адресною допомогою малозабезпеченим категоріям населення;
Лише новий президент В.Ющенко зможе зосередитися на правовому формуванні та реальному розвитку інституту власності. Треба творити і підтримувати правове поле, яке гарантувало б недоторканість та захист власності. Має зростати роль держави як гаранта прав власності, контрактних умов, цивілізованих правил гри на ринках. Водночас необхідно знижувати роль держави в прийнятті господарських рішень.
Тільки рівновіддаленість В.Ющенка від олігархічних кланів сприятиме здійсненню реформи системи державного управління з тим, щоб вона стала прозорою для суспільства, побудованою на наукових засадах і адекватною за витратами фінансово-економічному стану держави. Треба усунути дублювання в роботі урядового апарату і Адміністрації Президента.
Лише професійний економічний підхід зможе привести до реального зростання життєвого рівня співвітчизників. А відсутність такого ми відчули у жовтні ц.р., коли чергова інфляційна хвиля покотилася Україною. Миттєву реакцію ринкових прилавків, бензозаправних станцій, валютних обмінників відчули громадяни. Без їхньої участі почали стрімко спустошуватися й без того худенькі гаманці. Не можна сказати що уряд В.Януковича не переживає таку людську біду. У розробленому ним проекті бюджету на цей рік приборканню інфляції відводилося чільне місце: планувалося утримати її на рівні не вище 6 відсотків (консервативний сценарій). Та й у жовтневі дні він голосно взявся опановувати ситуацію: пролунали різкі вислови прем'єр-міністра, на ринки і у фірми навалилися міліціонери та податківці, розродилися новими розпорядженнями обл-, міськ-, райдержадміністрації і т.д. Проте чомусь не чути всенародного схвального гулу і ціни не повертаються до попереднього рівня.
Маємо ще один приклад незграбних (у черговий раз) дій уряду В.Януковича. Непослідовність і непрофесіоналізм урядовців, які продовжують переконувати нас про відсутність жодних об'єктивних причин ажіотажного попиту і зростання цін, полягає в тому, що:
хоч у Державному бюджеті на цей рік та в бюджеті Пенсійного фонду 2004 року не передбачалися кошти для "державної адресної допомоги" уряд у вересні все ж зробив передвиборчий хабар пенсіонерам (чи це не емісійне вкидання грошей в економіку);
без необхідної роз'яснювальної роботи були підготовлені проекти документів, якими передбачається з 1 січня 2005 року підвищення тарифів на 30 % на електроенергію та газ;
посилюється адміністративний тиск фіскальних органів на суб'єкти господарювання і це призводить до погіршення умов ведення підприємницької діяльності (при цьому розкручується давно забута кампанія громадської ганьби так званих "спекулянтів");
впродовж року не робляться конкретні кроки для розвитку біржової торгівлі продуктами, цінними паперами тощо (жодна розвинена країна не нарікає на спекулянтів, а ще й має зиск з їхньої діяльності, спрямовуючи її в організоване русло).
Таким чином, зазначена політика, що переслідує короткострокові (передвиборчі) цілі, іде в розріз з цілями довготерміновими. Зокрема: 1) непослідовність у діях якраз і здатна привести до того, що в країні може розкрутитися інфляція (таке вже в Україні було в 1993р.), не дивлячись на те, що офіційною метою політики уряду проголошена важлива справа - цінова стабільність; 2) теперішня урядова команда не вміє враховувати очікування своїх громадян, а значить - не зможе проводити бажану політику пізніше. У цивілізованому суспільстві для влади є неприйнятним дорікати чи обзивати співгромадян "козлами". А, навпаки, уряди розвинених країн навчилися робити оцінку очікувань співвітчизників та вносити корективи у свої дії.
Завершилося засідання за круглим столом формуванням робочої групи, яка має узагальнити чисельні пропозиції до народних депутатів України, а також ініціативою про необхідність проведення парламентських слухань з питань розвитку бізнесу та створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні.