Сайт Михайла Довбенка

М.Спенс досліджує різні аспекти інформації не лише у вузьких рамках ринку, але й у масштабах економічного розвитку сучасного світу. Досить цікавим є його бачення ринкових перспектив міжнародної економіки, яке він у середині 2002р. виклав в інтерв'ю німецькій газеті "Вельт ам зонтаг". Ми живемо, - відмітив учений, - в епоху надзвичайно швидких перетворень, а це вимагає від Америки, Європи та інших розвинених регіонів світу не відгороджуватися від сусідів високими митними зборами, а шукати шляхи ефективної інтеграції. Досить згадати, як повоєнна Канада, прагнучи захиститися від решти світу підвищенням ввізного мита, позбулася конкурентноздатності промисловості.

У той же час, вважає вчений, не можна віддавати все на відкуп ринковій економіці, хоча ринок сповна може сприяти вирішенню багатьох проблем. М.Спенс ніколи не був прихильником чистого ринкового господарства. Оскільки, на його думку, учасники ринку не володіють достатньою інформацією, що часто призводить до помилкових рішень. Ці помилки можуть коригувати держави, як це проходить, наприклад, на сучасних фінансових ринках. Більше того: останнім уже потрібне міжнародне законодавство. Рівновага між державою та економікою найбільш характерна, мабуть, для Сполучених Штатів Америки, в Європі ж роль ринку стримується, внаслідок чого недостатньо розвинуте змагання.

У найближчій перспективі в світовій економіці, на думку вченого, буде продовжуватися спад, що викликаний багатьма причинами. Одна з них полягає у тому, що втрачені ілюзії з приводу того, що Інтернет дозволить відмовитися від звичайних методів господарювання. Друга причина падіння міжнародної кон'юнктури  - розповсюдження тероризму та зміни в світі після 11 вересня 2001 року. І, насамкінець, індустріальні держави все менше уваги звертають на світ, що розвивається, а настрої у ньому все більше нагадують ситуацію очікування вибуху.

Ці країни, вважає М.Спенс, стають біднішими, вони відчувають, що їх обійшла глобалізація і даремно прагнуть достукатися до своїх багатих сусідів - на жаль, їх не чують. Обстановка продовжує накалятися, а США, Європа і Японія поки що не усвідомлюють у повній мірі загальної зацікавленості в економічному розвитку третього світу, де розширюються зони бідності та виникають нові вогнища тероризму. Вже давно пора потурбуватися про створення єдиного з країнами, що розвиваються "спільного підприємства", однак "сильні світу цього" не мають уяви про те, як варто здійснювати економічну стратегію у їхніх власних інтересах.

Відповідь на виклики часу запропонували вчені-економісти, заявив М.Спенс. Вона полягає в тому, що недостатньо лише ввести ринкові принципи та зробити відкритою свою економіку. Одночасно необхідно у відсталих країнах створювати ефективну інфраструктуру, щоб підвищити рівень освіченості населення та пристосувати економіку до потреб глобалізації. Багато держав продовжують недооцінювати "людський капітал", який завжди був і залишається найважливішим фактором економічного розвитку.  

Практика засвідчила, що праці нобелівських лауреатів Дж.Ейкерлофа і М.Спенса мали досить перспективне застосування у таких галузях як макроекономіка, фінансові ринки, угоди зайнятості, демонструючи, таким чином, екстраординарну широту їхніх наукових інтересів. У даний час з посилок про нерівність інформації виростає великий новий пласт економічної теорії. Слід зазначити, що науковий інтерес Дж.Ейкерлофа було зосереджено на одній особливості. Державі, вважав він, нема чого робити там, де виникають проблеми асиметричності інформації. Існує лише два способи вирішення - гарантії та репутація. Примусити реалізувати гарантії можна лише через суд. Так само, як і добитися порядної репутації можна тільки у відкритому суспільстві, коли кожний громадянин держави матиме вільний доступ до інформації про всі хороші справи і негаразди будь-яких компаній-продавців.