Сайт Михайла Довбенка

"Економіст". Науковий журнал,

N 3, березень 2005. - С. 44

М. ДОВБЕНКО,
директор Інституту відкритої політики,
доктор економічних наук

Нещодавно мав можливість досить детально ознайомитися з цікавим підручником з основ організації підприємницької діяльності[1]. Серед думок, що відклалися є кілька, про які хотілося б сказати окремо. Найважливіша з них - державницька. Погодьтеся, проведення економічних реформ в Україні відбувається все ще з великими труднощами. Адже ці перетворення не виражають матеріальних і духовних інтересів більшості населення. Однією з основних причин цього стало забуття або ігнорування азбучної економічної істини: в системі розширеного відтворення суспільного продукту первинним і визначальним є виробництво, решта його фаз - розподіл, обмін і споживання - при всій їхній відносній самостійності та активному впливі на виробництво мають вторинне, підпорядковане значення.

Тому єдиний шлях швидкого виведення країни з економічної кризи - підвищення ефективності виробництва на основі стимулювання високоякісної та ефективної праці. Зазначене завдання полегшується тим, що у нас мають право громадянства усі форми власності, а це є важливою передумовою для появи конкуренції у виробницій сфері. Відомо, що завжди потужним двигуном економічного і соціального розвитку служило підприємництво. Без підприємців потреби людей не можуть нормально задовольнятися, як це спостерігалося в умовах планово-адміністративної системи колишнього СРСР. Слова "підприємництво", "бізнес" незмінно вживалися лише в негативному контексті.

Зараз підприємництво в Україні починає розвиватися, про що свідчать дані зростання числа фірм, створених на базі приватної власності. Разом з тим, процес його розвитку через відносну нерозвиненість ринкових відносин, складність підприємницького середовища, відсутність достатнього обсягу фінансових засобів, необхідних для створення власної справи, ще не відповідає завданням реформування економіки. Ось чому вкрай необхідним є прискорене формування в нашій країні комплексу умов для підприємницької діяльності. Більше того, підприємництву треба вчитися, вчитися постійно, щоб приймати самостійні, часто-густо оригінальні рішення, бути творцем, а для цього необхідно не лише знати та вміти, але й комерційно мислити.

Автори рецензованого підручника наводять доречний факт: "у розвинених країнах світу майже 75 % працездатного населення зайнято у сфері підприємницьких послуг"[2]. Така масштабність підприємництва сприяє як цивілізованому розвитку, так і його впливовості. Підтвердженням цього є також питома вага малого і середнього підприємництва (МСП), наприклад, у ВВП США, яка становить 50-52%. Для порівняння: у Польщі - 40%, а в Україні - 10-14%. Ще з початку 90-х років, коли в нас розпочали широку приватизацію, в тому числі малу приватизацію державних і комунальних підприємств, то припустилися значної помилки. Тоді процес пустили на самоплив, а підприємництво віддали в руки населенню, яке не мало ні знань, ні досвіду, ні навичок у цій сфері. Практика ж підтверджує, що більшість невдач МСП пов'язано з менеджерською недосвідченістю чи професійною некомпетентністю керівництва цих підприємств. Для виправлення такої ситуації слід організувати методичну та юридичну допомогу, навчання суб'єктів і охочих займатися підприємництвом тощо. У цій справі потрібні підручники і посібники, які б подавали систематизовану картину підприємницької діяльності.

Автори рецензованого підручника представили цілісну систему цієї сфери. Особливість підручника полягає, насамперед, в тому, що у ньому дається більш глибокий аналіз сутності та загальних умов підприємницької діяльності. Подано узагальнююче визначення теорії підприємництва, його предмету і методу. Продумана послідовність, чіткість, лаконічність, конкретність - найважливіші характеристики цієї праці.