Наукові праці
ПІСЛЯМОВА ДО НОБЕЛІВСЬКОЇ ЛЕКЦІЇ РОНАЛЬДА Г. КОУЗА (1991): ІНСТИТУЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА ВИРОБНИЦТВА
"Економічна теорія". Науковий журнал,
N 4 , жовтень-грудень 2005. - С. 55-70
М. ДОВБЕНКО,
директор Інституту відкритої політики,
доктор економічних наук
ПІСЛЯМОВА ДО НОБЕЛІВСЬКОЇ ЛЕКЦІЇ
Рональда Г. Коуза[1] (1991):
ІНСТИТУЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА ВИРОБНИЦТВА[2]
Протягом свого довгого життя я знав багатьох великих економістів, але ніколи не зараховував себе до їх числа і не водив з ними компанію. Я не зробив жодних інновацій у високій теорії. Мій внесок до економічної теорії полягав у тому, що я зажадав включення до нашого аналізу настільки очевидних рис економічної системи, що була тенденція їх не помічати, як листоношу в оповіданні Г. К. Честертона про патера Брауна "Людина-невидимка". Та все-таки якщо ці риси включити до аналізу, то вони, на мою думку, спричинять цілковиту зміну структури економічної теорії, принаймні тієї частини її, що йменується теорією цін, або мікроекономічною теорією. Мені пощастило показати важливість для роботи економічної системи явища, яке можна визначити як інституціональну структуру виробництва. У цій лекції я поясню, чому, на мій погляд, цими рисами економічної системи нехтували і чому визнання їх приведе до зміни способу, в який ми аналізуємо роботу економічної системи та в який мислимо про економічну політику; ці зміни вже почалися. Я говоритиму також про емпіричні дослідження, які потрібно здійснити, щоб це перетворення в нашому підході збільшило наше розуміння. Ведучи мову про ці зміни, я не хочу створити враження, що це - результат лише моєї роботи. Олівер Вільямсон, Гарольд Демзетц, Стівен Ченґ, поміж інших, зробили визначні внески до предмета, і сумніваюсь, що без їхньої праці та праці багатьох інших значущість моїх напрацювань була б визнана. Тоді як великою користю від заснування Премії за економічну науку в пам'ять Альфреда Нобеля було те, що, привернувши увагу до важливості конкретних галузей економічної теорії, вона заохочує подальші дослідження в них. Наголос на діяльності кількох науковців або, як у моєму випадку, одного науковця затінює важливість внеску інших обдарованих науковців, чиї дослідження були кардинально важливими для розробки галузі.
[1] Коуз (Coase) Рональд Гаррі народився 29 грудня 1910 року у м. Вілесдені (Великобританія). У 1932 р. закінчив Лондонську школу економіки. Викладацьку діяльність розпочав у Школі економіки міста Данді (1932-1934 рр.), продовжив її в Ліверпульському університеті (1934-1935 рр.) і Лондонській школі економіки (1935-1951 рр.). Після успішного захисту докторської дисертації у 1951 р., він прийняв запрошення Університету Баффало і переїхав до США. З 1958 р. працював у Вірджінському унiверситеті, а у 1964 р. став професором Чиказького університету і одночасно - головним редактором "Журналу економіки і права". В 1982 р. виходить у відставку, продовжуючи наукові дослідження в рідному університеті.
Р. Коуз не вражає розмахом творчої діяльності. Його науковий авторитет тримається на кількох працях: "Природа фірми" - була опублікована у 1937 р., "Дискусія про граничні витрати" (1946 р.), "Проблема соціальних витрат" (1960 р.). Ці наукові дослідження складають основу книги "Фірма, ринок і право", що у 1993 р. була опублікована російською мовою. Перу вченого належить і кілька праць з історії економічної думки, одна з яких присвячена концепції людини у Адама Сміта (1976 р.). Р. Коуз - член Американської та Британської академій наук, заслужений член Американської економічної асоціації, почесний професор Чиказького університету.
[2] Редакція розпочинає знайомити читачів з публічними лекціями видатних економістів, прочитаних ними з нагоди вручення їм Нобелівської премії, та з відповідними коментарями провідних фахівців про науковий внесок у світову економічну думку авторитетних нобеліантів. Започатковуємо такі виступи з лекції, проголошеної 9 грудня 1991 року, родоначальника сучасного інституціоналізму Р. Коуза (див. веб-сайт: http: nobelprize.org/economics/laureates/1991/coase-lecture.html) у перекладі з англ. А.В.Куликова.