Сайт Михайла Довбенка

По-друге, з допомогою САРМ можна в ряді випадків оцінити передбачувані ставки дохідності (наприклад, облікові ставки з поправкою на ризик, чи ринкові очікувані ставки дохідності фінансових активів, необхідні як вихідні дані для використання в моделях оцінки акцій на основі дисконтованих грошових потоків; менеджери компаній використовують ці моделі для прийняття рішень з питань планування інвестицій). САРМ використовується також для: а) порівняння різних інвестицій з точки зору їхнього ризику і доходу на них; б) встановлення "справедливих норм прибутку для оцінки віддачі вкладеного капіталу у державних підприємствах чи фірмах, що використовують у своїй діяльності метод ціноутворення "витрати плюс фіксований прибуток".

Практичні посібники з фінансового менеджменту в частині вибору стратегії довгострокового інвестування й до нині базуються виключно на САРМ.

Автори теорії. Марковіц (Markowitz) Гаррі Макс народився у м.Чикаго 24 серпня 1927 року. Як потім він згадував, вивчення економіки зовсім не було мрією його дитинства. Довгий час він захоплювався філософією, але, все таки, після закінчення у 1947р. програми бакалавра Чиказького університету вирішує присвятити себе економічній теорії. Особливий інтерес у нього викликали дослідження у сфері економіки невизначеності, в тому числі й праці Дж.Маршака, М.Фрідмана та Л.Севіджа, які тоді викладали в цьому університеті. Це захоплення справило вплив на всю наступну наукову діяльність Г.Марковіца. Його перша крупна праця - магістерська дисертація (1950р.) - присвячена вивченню можливості застосування математичних методів в аналізі фондових ринків.

Одержавши диплом, він почав працювати в Комісії Каулза при Чиказькому університеті під керівництвом майбутнього нобелівського лауреата Т.Купманса. Тут почав займатися концепцією "портфелів цінних паперів". Але на відміну від інших нобелівських лауреатів з економіки, які більшу частину свого життя присвятили викладацькій та науковій роботі в університетах, Г.Марковіц майже чверть віку працював у різних фірмах та корпораціях. Залишивши Чиказький університет, він протягом 1952-1960рр. та 1961-1963рр. трудився дослідником у фірмі "RAND Corp.", де вивчав техніку оптимізації у працюючого разом з ним Дж.Данціга.

Пізніше Г.Марковіц займав посаду технічного директора "Consolidated Analysis Centres Ltd." (1963-1968рр.), очолював дослідницьку групу в IBM (1974-1983рр.). У 1960-1962рр. він був віце-президентом Інституту наук управління. Впродовж 1958-1969рр. трудився професором Каліфорнійського університету в м.Лос-Анжелес і з 1982р. працював професором Нью-Йоркського університету. Є відомим спеціалістом з комп'ютерного програмування, а, крім того - непостійним гравцем на торговій біржі.

Г.Марковіц - один із родоначальників теорії фінансів, однієї з економічних наук, що дуже швидко розвивається. Ця наука закладає основи прикладної дисципліни - фінансового управління фірмою, з допомогою інструментарію та методів дослідження котрої будь-яка фірма може проаналізувати свій фінансовий стан, оцінити вартість свого капіталу та його структуру, вибрати найкращий проект для вкладання коштів та джерело фінансування, вирішити, як і в якій кількості випускати акції та облігації, правити своїм капіталом і багато іншого.

Основоположний вклад у розробку проблем фінансових ринків Г.Марковіц зробив ще в 50-і роки. Що б ми не говорили про один із "стовпів" сучасних фінансів, а саме - про теорію портфельних інвестицій, ми неминуче будемо згадувати ім'я її творця - Г.Марковіца.