Наукові праці
Економічна нобелелогія та фінансова стабільність.
"ХІ Тернопільські нобелівські читання ",
Збірник, 2003. - С. 15-20.
М. ДОВБЕНКО,
директор Інституту відкритої політики,
доктор економічних наук
21 жовтня 2003 року минуло 170 років від дня народження талановитого винахідника і відомого мецената Альфреда Нобеля. Святкувань в Україні не було, навіть наукові авторитети і більшість періодичних видань відмовчалися. А жаль!
Водночас, варто відмітити, що добрим прикладом поважного ставлення до подвижницького вчинку великого Інтелектуала є проведення 10 грудня вже традиційних міжнародних Нобелівських читань у Тернополі. У пам'яті інтелектуальної частини людства він залишається геніальним творцем найпрестижнішої нагороди в сучасному світі - Нобелівської премії. 10 грудня, у день смерті видатного шведа, засвідчуючи шанобливе ставлення до останньої волі, котра чітко висловлена в його великодушному заповіті, уже в сто третій раз кращим ученим, політикам і літераторам за їхні найвидатніші досягнення буде вручена ця нагорода.
Нобелівська премія з економіки не входить у заповітну А.Нобелем п'ятірку - фізика, хімія, фізіологія або медицина, література, внесок у справу миру. Тому вона офіційно називається "Премією Центрального банку Швеції з економіки пам'яті Альфреда Нобеля" і претендент визначається Шведською королівською академією наук. Так, Нобелівська премія з економіки появилася саме завдяки цьому банку, який заснував її у 1968 році з нагоди свого 300-річчя. Оскільки в ньому зберігаються заповітні А.Нобелем гроші, то керівництво банку запропонувало виділяти кошти для нагородження лауреатів із своїх фондів. Вперше Нобелівська премія з економіки була присуджена в 1969 році.
До скарбниці світової економічної думки вписані видатні досягнення п'ятдесяти трьох нобелівських лауреатів. Останні теоретичні дослідження нобеліантів виявили особливу природу багатьох результатів і привели до думки про те, що впродовж тривалого часу економічна теорія не може залишатися без змін. Лауреат Нобелівської премії з економіки Джон Хікс ще у 1976р. у своїй праці "Революція в економіксі" стверджував, що оскільки економічна наука вивчає світ, який змінюється, то "теорія, котра правильно роз'яснює стан речей на даний момент часу, може іншого разу неправильно трактувати стан справ. [Відповідно]... не існує економічної теорії, яка б завжди служила нам універсальним апаратом для пояснення всіх аспектів реальності... Ми можемо [одного разу] відкинути теорії, які використовуються нами сьогодні, не тому, що вони не вірні, а тому, що вони перестануть бути адекватними завданням аналізу дійсності".
Зроблена мною спроба узагальнити, систематизувати і класифікувати новітні напрями в розвитку теорії економіки підтверджує думку про появу і формування окремого розділу сучасної економічної теорії - економічної нобелелогії.
Нобелівська премія у другій половині ХХ століття явила світові багатьох великих економістів. Їхніми працями у значній мірі був підготовлений розквіт і злет популярності наукової думки, визнання за нею визначального впливу на формування основ економічної політики. І якщо серед науковців побутує думка про те, що період з 1946 до 1971рр. отримав назву "доба Кейнса", то варто погодитися, що потім наступила "нобелівська епоха" в економіці. Шлях до успіху був досить непростий і зумовлений здатністю нобелівських лауреатів бачити нове у розвитку ринкової системи, осмислювати її, не боячись відмовитися від уявлень, що добре прислужилися, але невблаганно застаріли.