Адреса сторінки: http://dovbenko.kiev.ua/ua/published/articles/1104/
"Економіка України". Науковий журнал,
N 10, жовтень 2001. - С. 85-87
М. ДОВБЕНКО,
директор Інституту відкритої політики,
доктор економічних наук
Дж.Дебре (G.Debreu) народився 4 липня 1921 року в м.Кале (Франція) у сім'ї дрібного промисловця. У рідному місті закінчив коледж, отримавши у 1939 р. ступінь бакалавра. Прагнув стати математиком, але друга світова війна внесла корективи в його плани. Після навчання в офіцерській школі в Алжірі, служив у французькій армії. Демобілізувався влітку 1945 р. в Німеччині.
Через рік Дж.Дебре отримав кваліфікацію викладача математики, хоча його все більше приваблювала економіка. Він влаштовується працювати молодшим співробітником з економіки в Національний центр наукових досліджень. У житті молодого вченого починається цікавий етап науково-дослідницької діяльності. Здійснивши поїздки до Зальцбурга (на семінар американських досліджень під керівництвом В.Леонтьєва), до провідних університетів США і Скандинавії, Джеральд захопився вивченням проблеми загальної рівноваги.
З осені 1949 р. Дж.Дебре почав працювати асистентом-дослідником у Комісії Коулса з економічних досліджень, що знаходилася у Чиказькому університеті. У 1956 р. Паризький університет присвоює вченому ступінь доктора природничих наук. У 1962 р. його взяли на роботу в Каліфорнійський університет професором економіки. Там же у 1975 р. він також призначається професором математики. У цьому ж році стає громадянином США.
У своїх наукових дослідженнях Дж.Дебре велику увагу приділив проблемам загальної рівноваги. Він, як і К.Ерроу, Л.Маккензі, Р.Раднер та інші відомі економісти, займався переважно мікроекономічною теорією. Прагнув краще зрозуміти, яким чином західна економічна система, що декларує свободу дій кожної особи, може визначати таку ринкову поведінку учасників, за якої стає можливим ефективний розподіл ресурсів.
Теорія загальної економічної рівноваги була запропонована видатним швейцарським економістом Л.Вальрасом ще у 1874 - 1878рр. Стверджувалося, що економіка складається з багатьох учасників, які виробляють, обмінюють і споживають велику кількість товарів. У цих умовах, відповідно, використовується і стільки ж цін. Дослідження взаємозв'язків між ними неминуче вимагало математизації теорії. Згодом досить чітко це можна було спостерігати на практиці. Застосування математики в даній теорії є природнім, оскільки кожний товар і його ціна мали однозначно певне кількісне вираження. Пізніше вчені запропонували для вирішення завдань господарського плану використовувати моделі в економічній теорії.
Як досягнути ринкової рівноваги, реалізуючи кожний товар? Ще в кінці XVIII ст. Адам Сміт помітив, що в приватновласницькій економіці дії великої кількості незалежних один від одного учасників, які керуються лише власними інтересами, не приводять до повного хаосу. Виявлення механізму, що забезпечує знеосіблену координацію цих дій, - ось проблема, яка цікавила кілька поколінь економістів.
Поява розповсюдженого в даний час підходу до теорії загальної рівноваги може бути датована 1954 роком. Якраз тоді Дж.Дебре і К.Ерроу на сторінках журналу "Економетрика" опублікували "Існування рівноваги для конкурентної економіки". Вченим довелося перебудувати систему Л. Вальраса, включивши до неї велику кількість змін. До того ж вони подали її у такій формі, що піддавалася математичному обрахунку. В результаті перебудови виник один із варіантів - модель Ерроу-Дебре.
Ця модель включає в себе множинність моделей поведінки споживача і багато моделей поведінки фірми. Виробники і споживачі в ній розглядаються не ізольовано, а як взаємодіючі елементи однієї системи. Зазначена модель відноситься до такого класу моделей рівноваги, в якому співвідношення цін, обсяги попиту і пропозиції визначаються одночасно. В ній також знайшов відображення той факт, що в економіці з конкуренцією існує багато окремих цілей у економічних агентів, які не зводяться в якусь єдину ціль. Поняття рівноваги в моделі Ерроу-Дебре визначається як виконання певного набору умов, що не вимагають рівності попиту і пропозиції з усіх видів товарів.
У 1954 р. у своїй праці "Подання впорядкованих переваг числовою функцією" Дж.Дебре сформулював достатні умови існування безперервної функції. Це було важливо для дослідження деяких проблем кон'юнктури. Взагалі-то у 50-х роках в журналі "Економетрика" вчений опублікував шість своїх досліджень новаторського характеру, в яких аналізував різні аспекти системи рівноваги. Серед них статті про роль цін у вирішенні питань ефективного розподілу ресурсів, врівноваженні попиту і пропозиції, стабільності ринку.
У математиці прийнято вважати: якщо якась проблема стала надбанням підручників, то вона вмерла для дослідників. Виходячи з такої логіки, можна стверджувати, що поява в 1959 р. головної книги Дж.Дебре "Теорія вартості: аксіоматичний аналіз економічної рівноваги" знаменувала кінець досліджень, присвячених проблемі існування конкурентної рівноваги. Майже через чверть століття, у жовтні 1983 р. англійський журнал "Економіст", розповідаючи про цю книгу на 102 сторінках, визнав, що це одна з найкоротших великих праць в економіці і одна з найважчих для читання.
У ній вчений розповсюджує докази існування рівноваги на більш загальні випадки, розглядаючи різні варіанти рішення, за яких може здійснюватися ця рівновага. В книзі остаточно закріплений підхід до рівноваги як до динамічного, змінного стану і як до необхідної, але ще недостатньої умови оптимальності. Як пише Дж.Дебре, він присвятив цю свою працю розгляду двох основних проблем: поясненню цін на товари "як результату взаємодії мікроекономічних агентів приватної власності через посередництво ринків" та обгрунтуванню ролі цін в "оптимальному стані економіки". Докази він будував "навколо концепції системи цін або, у більш загальному смислі, навколо функції вартості, що визначається на товарному просторі".
Іншими словами, вчений спробував указати на ті критерії, за якими підприємці отримали можливість визначати, як оптимально використати ресурси, як виробляти більше товарів при найменших затратах і як, відповідно, одержувати більш високі прибутки, а споживачі - більш чітко уявляти, чому і звідки беруться їх потреби і чим вони визначаються. І тоді, за словами Дж.Дебре, "кожний виробник повинен знати свої виробничі можливості, а кожний споживач - свої потреби, а також обидві сторони повинні знати і свої ресурси, якщо вони знаходяться у приватному володінні".
У своїй "Теорії вартості" вчений подав повну аксіоматичну систему, яка описує поведінку споживача і поведінку фірми. Він показав, що конкретна рівновага забезпечує оптимальний розподіл товарів і послуг. Будь-який інший розподіл їх призвів би до погіршення позицій як мінімум одного учасника господарського процесу. Дж.Дебре зумів показати, що зроблені ним висновки повністю зберігають силу при переході до аналізу світу, в якому присутня невизначеність перспектив. При цьому він припустив, що в рамках такої господарської системи функціонують досить багато ринків товарів і послуг, на яких укладаються страхові угоди. Теорія рівноваги, таким чином, фактично почала перетворюватися в науку про раціональну господарську діяльність, отримавши необхідний науковий апарат для аналізу проблем оптимального використання ресурсів, що грунтується на застосуванні граничних величин.
Багато вчених-економістів викладену в цій книзі методологію оцінюють як вершину досліджень в галузі загальної рівноваги. Дійсно, не можна ігнорувати ту обставину, що, покінчивши зі всіма спробами узагальненого моделювання господарських процесів, ця праця одночасно започаткувала серйозний аналіз у галузі теорії загальної рівноваги. І що важливо - аналіз, досить багатий і гнучкий, щоб оволодіти мінливим предметом економічної теорії. За відгу-ками спеціалістів, у цій книзі також відображені дослідження різних суміжних з теорією рівноваги галузей економіки, зокрема, теорія добробуту, функція корисливості, похідні функції попиту, взає-мозв'язки економічних змінних, таких, як криві байдужості та ін.
Треба віддати належне історичній істині - на початку 50-х років у центрі економічної теорії були головним чином питання загальної рівноваги. Це був період тріумфу досягнень Дж.Дебре, К.Ерроу, Л.Маккензі. Разом з тим і в наступні роки значущість цієї економічної проблеми не стала меншою. Більше того, вона зросла. Ускладнюються процеси господарського життя, розширюється виробнича, а, відповідно, і вся фінансова сфера. Так, наприклад, споживчий сектор в народному господарстві США складається із 93 млн. домашніх господарств. Все більше чинників впливає на ринкову рівновагу.
Враховуючи це, останні три десятиріччя теорія загальної економічної рівноваги розвивалась в новому напрямку. Залишивши в стороні докази існування рівноваги, економісти, програмісти і математики розробили ефективні способи визначення її стану. Вони зараз широко застосовуються у системі державних фінансів, в економіці, що розвивається, міжнародній торгівлі. Їх поява була підготовлена попередніми, чисто теоретичними дослідженнями економічної рівноваги Дж.Дебре. У суспільних науках, як і в природничих, найбільш абстрактне інколи отримує найконкретніше застосування.
Багаторічна праця, економетричні дослідження Дж.Дебре по праву названі видатними. За введення нових аналітичних методів дослідження в економічну теорію та формалізацію теорії загальної рівноваги у 1983 році йому присуджено Нобелівську премію з економіки.
Свідченням високого наукового авторитету Дж.Дебре є обрання його у 1971 р. президентом Міжнародного економет-ричного товариства, а у 1990 р. - президентом Американської економічної асоціації. Він - член Американської академії наук і мистецтв, Національної академії наук США, Американських асоціації сприяння розвитку науки та філософського товариства, іноземний член Французької академії наук.
Дж.Дебре залишився вірним теорії, присвяченій дослідженням логічних властивостей економічних моделей. Більше того, завдяки своїй науковій фундаментальності, "Теорія вартості" навряд чи залишиться і в XX1 столітті непрочитаною класикою сучасної економіки.
Спеціалісти з Нобелівського комітету стверджують, що економічні прогнозні моделі, якими користуються такі організації як, наприклад, Всесвітній банк, базуються на працях Дж.Дербе. Правда, деякі вчені вважають це перебільшенням. Вони допускають, що врівноважені моделі, які використовує Всесвітній банк, базуються на моделях, вперше розроблених Л. Вальрасом ще у минулому столітті. Разом з тим економісти визнають: величезним досягненням Дж.Дебре є те, що він розробив комплекс умов, завдяки яким міг існувати досконалий ринок.
На церемонії вручення премії було відмічено, що Дж.Дебре "забезпечив економістів загальною теорією, котра може застосовуватися до найрізноманітніших ситуацій". Давши в руки своїм колегам-практикам такий потужний економічний інструментарій, сам він воліє заглиблюватися у чисту науку і проводити заняття зі студентами, відхиляючи багаточисельні пропозиції працювати на замовлення промисловців або співпрацювати з урядовими закладами.