Сайт Михайла Довбенка

У математиці прийнято вважати: якщо якась проблема стала надбанням підручників, то вона вмерла для дослідників. Виходячи з такої логіки, можна стверджувати, що поява в 1959 р. головної книги Дж.Дебре "Теорія вартості: аксіоматичний аналіз економічної рівноваги" знаменувала кінець досліджень, присвячених проблемі існування конкурентної рівноваги. Майже через чверть століття, у жовтні 1983 р. англійський журнал "Економіст", розповідаючи про цю книгу на 102 сторінках, визнав, що це одна з найкоротших великих праць в економіці і одна з найважчих для читання.

У ній вчений розповсюджує докази існування рівноваги на більш загальні випадки, розглядаючи різні варіанти рішення, за яких може здійснюватися ця рівновага. В книзі остаточно закріплений підхід до рівноваги як до динамічного, змінного стану і як до необхідної, але ще недостатньої умови оптимальності. Як пише Дж.Дебре, він присвятив цю свою працю розгляду двох основних проблем: поясненню цін на товари "як результату взаємодії мікроекономічних агентів приватної власності через посередництво ринків" та обгрунтуванню ролі цін в "оптимальному стані економіки". Докази він будував "навколо концепції системи цін або, у більш загальному смислі, навколо функції вартості, що визначається на товарному просторі".

Іншими словами, вчений спробував указати на ті критерії, за якими підприємці отримали можливість визначати, як оптимально використати ресурси, як виробляти більше товарів при найменших затратах і як, відповідно, одержувати більш високі прибутки, а споживачі - більш чітко уявляти, чому і звідки беруться їх потреби і чим вони визначаються. І тоді, за словами Дж.Дебре, "кожний виробник повинен знати свої виробничі можливості, а кожний споживач - свої потреби, а також обидві сторони повинні знати і свої ресурси, якщо вони знаходяться у приватному володінні". 

У своїй "Теорії вартості" вчений подав повну аксіоматичну систему, яка описує поведінку споживача і поведінку фірми. Він показав, що конкретна рівновага забезпечує оптимальний розподіл товарів і послуг. Будь-який інший розподіл їх призвів би до погіршення позицій як мінімум одного учасника господарського процесу. Дж.Дебре зумів показати, що зроблені ним висновки повністю зберігають силу при переході до аналізу світу, в якому присутня невизначеність перспектив. При цьому він припустив, що в рамках такої господарської системи функціонують досить багато ринків товарів і послуг, на яких укладаються страхові угоди. Теорія рівноваги, таким чином, фактично почала перетворюватися в науку про раціональну господарську діяльність, отримавши необхідний науковий апарат для аналізу проблем оптимального використання ресурсів, що грунтується на застосуванні граничних величин.

Багато вчених-економістів викладену в цій книзі методологію оцінюють як вершину досліджень в галузі загальної рівноваги. Дійсно, не можна ігнорувати ту обставину, що, покінчивши зі всіма спробами узагальненого моделювання господарських процесів, ця праця одночасно започаткувала серйозний аналіз у галузі теорії загальної рівноваги. І що важливо - аналіз, досить багатий і гнучкий, щоб оволодіти мінливим предметом економічної теорії. За відгу-ками спеціалістів, у цій книзі також відображені дослідження різних суміжних з теорією рівноваги галузей економіки, зокрема, теорія добробуту, функція корисливості, похідні функції попиту, взає-мозв'язки економічних змінних, таких, як криві байдужості та ін.

Треба віддати належне історичній істині - на початку 50-х років у центрі економічної теорії були головним чином питання загальної рівноваги. Це був період тріумфу досягнень Дж.Дебре, К.Ерроу, Л.Маккензі. Разом з тим і в наступні роки значущість цієї економічної проблеми не стала меншою. Більше того, вона зросла. Ускладнюються процеси господарського життя, розширюється виробнича, а, відповідно, і вся фінансова сфера. Так, наприклад, споживчий сектор в народному господарстві США складається із 93 млн. домашніх господарств. Все більше чинників впливає на ринкову рівновагу.

Враховуючи це, останні три десятиріччя теорія загальної економічної рівноваги розвивалась в новому напрямку. Залишивши в стороні докази існування рівноваги, економісти, програмісти і математики розробили ефективні способи визначення її стану. Вони зараз широко застосовуються у системі державних фінансів, в економіці, що розвивається, міжнародній торгівлі. Їх поява була підготовлена попередніми, чисто теоретичними дослідженнями економічної рівноваги Дж.Дебре. У суспільних науках, як і в природничих, найбільш абстрактне інколи отримує найконкретніше застосування.

Багаторічна праця, економетричні дослідження Дж.Дебре по праву названі видатними. За введення нових аналітичних методів дослідження в економічну теорію та формалізацію теорії загальної рівноваги у 1983 році йому присуджено Нобелівську премію з економіки.

Свідченням високого наукового авторитету Дж.Дебре є обрання його у 1971 р. президентом Міжнародного економет-ричного товариства, а у 1990 р. - президентом Американської економічної асоціації. Він - член Американської академії наук і мистецтв, Національної академії наук США, Американських асоціації сприяння розвитку науки та філософського товариства, іноземний член Французької академії наук.

Дж.Дебре залишився вірним теорії, присвяченій дослідженням логічних властивостей економічних моделей. Більше того, завдяки своїй науковій фундаментальності, "Теорія вартості" навряд чи залишиться і в XX1 столітті непрочитаною класикою сучасної економіки.

Спеціалісти з Нобелівського комітету стверджують, що економічні прогнозні моделі, якими користуються такі організації як, наприклад, Всесвітній банк, базуються на працях Дж.Дербе. Правда, деякі вчені вважають це перебільшенням. Вони допускають, що врівноважені моделі, які використовує Всесвітній банк, базуються на моделях, вперше розроблених Л. Вальрасом ще у минулому столітті. Разом з тим економісти визнають: величезним досягненням Дж.Дебре є те, що він розробив комплекс умов, завдяки яким міг існувати досконалий ринок.

На церемонії вручення премії було відмічено, що Дж.Дебре "забезпечив економістів загальною теорією, котра може застосовуватися до найрізноманітніших ситуацій". Давши в руки своїм колегам-практикам такий потужний економічний інструментарій, сам він воліє заглиблюватися у чисту науку і проводити заняття зі студентами, відхиляючи багаточисельні пропозиції працювати на замовлення промисловців або співпрацювати з урядовими закладами.