Наукові праці
Ерроу Кеннет Джозеф (США)
Газета "Українська газета",
N 15 (207), 13 вересня 2001. - С. 4.
М. ДОВБЕНКО,
директор Інституту відкритої політики,
доктор економічних наук
Народився К.Ерроу 23 серпня 1921 року в м. Нью-Йорку в багатій сім'ї. Закінчив у 1940 р. Нью-Йоркський міський коледж і отримав одразу два дипломи: бакалавра математики та бакалавра історії. Через рік - магістр гуманітарних наук Колумбійського університету. Але продовжувати кар'єру економіста завадила друга світова війна. К.Ерроу перебував на військовій службі: з 1942 до 1946 р. він офіцер військово-повітряних сил армії США.
У 1947 р. переходить працювати асистентом професора в Комісію Коулса з економічних досліджень, продовжуючи одночасно навчання в Колумбійському університеті. Потім, майже двадцять років (1949-1968), він - професор економічних наук і статистики Станфордського університету. Вчений ступінь доктора філософії здобув у 1951 р., захистивши дисертацію на тему "Соціальний вибір та індивідуальні цінності".
У цій науковій роботі він запропонував умови, за яких групові рішення можуть бути виведені раціональним або демографічним шляхом із індивідуальних переваг. Відомо, що в економіці виявити справжню перевагу нелегко, навіть якщо ми точно знаємо, на чому покупці зупинили свій вибір. Справжні переваги спотворюються рівнем доходів і цін, незбалансованістю ринку товарів. Але в той же час демократична "функція добробуту", на думку вченого, потребує і певних соціальних умов, таких, як відсутність диктатури (соціа-льний вибір не робиться однією людиною), незалежність альтерна-тивного вибору та ін. Він аргументовано доказав, що ці умови знаходяться у постійній суперечності і, відповідно, жодна соціальна схема добробуту не може відповідати усім цим вимогам одночасно.
На початку 50-х років К.Ерроу зробив суттєвий вклад у розробку багатьох інших напрямів економічної теорії. Так, у своїй праці "Розширення базових теорем класичної економіки добробуту" (1951), що базується на концепції, сформульованій італійським економістом В.Парето, він детально розглянув умови рівноваги на конкурентному ринку. К.Ерроу прагнув довести, що для оптималь-ного функціонування ринкового механізму уряд, котрий хоче перерозподілити доходи, не повинен здійснювати пряме втручання в цей процес (наприклад, через контроль над цінами). Доцільніше використати інші засоби економічного характеру (податки, транс-ферти та ін.), надаючи можливість ринковим силам діяти вільно.
У 60-х роках він разом зі своїм колегою М.Курцем розв'язав задачу, в якій основний капітал повинен бути розподілений між державним і приватним секторами, при цьому капітал в державному секторі не входить у функцію корисливості. Цим вони досліджували оптимальність нагромадження капіталу в державному секторі.
К.Ерроу в 1963 р. висунув також свою знамениту "теорему про можливість", чим довів: не існує такого загального правила класифікації ситуацій на рівні суспільства, яке було б поєднане з певною обгрунтованою системою індивідуалістичних етичних обмежень суспільної функції добробуту. Вчений у загальному вигляді показав, що взагалі обмеження породжують суперечності. Він доводив неможливість формулювання правила, яке б було прийнятне до всіх випадків, і при цьому допускалась можливість існування якогось нормативного положення для підгрупи емпірично підібраних випадків.
У 1968 р. К.Ерроу переходить працювати в Гарвардський, а після 1980 р. повертається в Станфордський університет. Він багато працює над дослідженням мобільності праці і капіталу в економіці, аналізом меж і можливостей заміни праці та капіталу і впливу цих процесів на ефективність виробництва.
Усвідомлюючи практичну значущість дослідження цієї проблеми, К.Ерроу разом з такими провідними американськими економетриками, як Х.Чепері, Б.Мінхас, Р.Солоу ще в 1962 р. поставили мету визначити критерій оптимальної заміщеності праці і капіталу. Тобто, прагнули вияснити межі взаємозамінюваності праці і капіталу, в рамках яких досягається максимальна ефективність виробництва, що зіставна зі станом рівноваги в міжгалузевій структурі економіки. Ними запропонована методика двоступеневої оцінки параметру нейтральної ефективності. А на симпозіумі з виробничих функцій, який в США проводився Американською економічною асоціацією у листопаді 1968 р., було відмічено, що в принципі, не дивлячись на труднощі в оцінюваності параметрів, функція з постійною еластичністю заміщення між працею і капіталом цих співавторів може характеризувати ефект від збільшення чи зменшення масштабів виробництва. Економічні дослідження К.Ерроу справили великий вплив на різні сфери господарської дійсності, з думкою авторитетного економіста рахувались. Не випадково у 1962 р. він став членом Ради економічних консультантів при президенті США.