Наукові праці
КОУЗ РОНАЛЬД ГАРРІ (США)
"Економіка України". Науковий журнал,
N 12, грудень 2000. - С. 71-73
М. ДОВБЕНКО,
директор Інституту відкритої політики,
доктор економічних наук
Рональд Коуз народився 29 грудня 1910 р. у м. Вілесдені (Великобританія). Закінчив Лондонську школу економіки, викладав у британських університетах. Його вчитель - Арнольд Плант, відомий економіст, прищепив своєму учневі глибокий інтерес до проблем власності. У 1951 р., отримавши докторський ступінь, Коуз приймає запрошення Університету Баффало і переїздить до США. З 1958 р. працює у Вірджінському унiверситеті, у 1964 р. стає професором Чиказького університету і водночас - головним редактором "Журналу економіки і права". В 1982 р. виходить у відставку, але не полишає наукових занять.
Науковий авторитет Р.Коузу принесли праці "Природа фірми" (1937), "Дискусія про граничні витрати" (1946), "Проблема соціальних витрат" (1960), які стали фундаментом для книги "Фірма, ринок і право" (у 1993 р. опублікована російською мовою). Перу вченого належить і кілька праць з історії економічної думки, одна з них присвячена концепції людини у Адама Сміта (1976).
Р.Коуза удостоєно Нобелівської премії за відкриття і роз'яснення значення майнових прав і вартості укладання контрактів для інституціональної структури економіки та її функціонування. Як революційний прорив у розумінні цієї структури охарактеризовано його наукові досягнення.
В чому суть наукового внеску, зробленого нобеліантом? До нього економіку аналізували у рамках інституціональної структури, що приймалася як дане. Зусилля пояснити її вважалися непотрібними або марними. Наприклад, існування організацій типу тих, які ми називаємо фірмами, сприймалося як само собою зрозуміле. Зміни форм контрактів теж розглядалися як аксіоматичний факт, а юридичні закони і положення - як привнесені ззовні правила для економічної діяльності.
У ході своїх досліджень Р.Коуз розмірковував над питанням: чому менеджери і робітними воліють працювати разом, замість того щоб продавати свою працю один одному на ринку? Відповідь стверджувала: в разі відмови від існуючого порядку речей були би потрібні набагато більші витрати на підготовку і виконання контрактів, у тому числі на організаційне управління цими процесами. Р.Коуз показав, що традиційна мікроекономічна теорія була неповною, бо не враховувала ці витрати, розглядаючи лише виробничі і транспортні.
Згідно з теорією вченого, саме "вартість укладання і виконання контрактів та утримання організацій" становить значну частину загальних ресурсів економіки. На його думку, коли такі організаційні витрати угод враховувати, тоді можна легко пояснити саме існування фірм, різних корпоративних об'єднань, варіантів контрактів і навіть структуру фінансової системи. Об'єднуючи різні типи витрат на організаційну діяльність і менеджерство, Р.Коуз проклав шлях до комплексного аналізу інститутів економічної системи.
Учений продемонстрував, що точність і сила аналізу можуть підвищитись, якщо здійснити його, оперуючи правами на використання товарів, а не самими товарами. Ці права, які називаються майновими, можуть охоплювати повну власність, різні види прав користувачів або права, обмежені певними пунктами контрактів і внутрішніми правилами організацій. Р.Коуз доходить висновку, що визначення майнових прав і їх розподіл між людьми на основі закону, положень контрактів тощо безпосередньо впливають на економічні рішення та їх результат. Більше того, майнові права являють головний компонент в аналізі інституціональної структури економіки.
У прес-бюлетені про присудження Нобелівської премії вчені Шведської Королівської академії наук оцінили працю Р.Коуза як відкриття нового набору "елементарних частинок" в економіці.
У згаданій вище книзі "Природа фірми" Р.Коуз сформулював два запитання, які рідко цікавили тих, хто безпосередньо займався економічним аналізом, і не дістали ясної відповіді: чому господарюючі організації представлені саме фірмами і чому кожна фірма має свою певну величину? Шукаючи відповіді, він відмовився йти протоптаними стежками. Адже до нього традиційно вважалося, що ціна товару здатна корелювати з використанням потрібних ресурсів, і при цьому не враховувалася та значна частина ресурсів, яка витрачається фірмою на адміністративні дії з реалізації товару. Вчений запровадив нове поняття - "витрати з діловодства". Це кошти, необхідні для підготовки й управління виконання контрактів, а також для локальних заходів у рамках фірми. Звичайно, за нульових витрат на діловодство фірми не виникали б: увесь розподіл товарів проходив би на підставі простих контрактів між людьми.