Наукові праці
МАНДЕЛЛ РОБЕРТ АЛЕКСАНДЕР (США)
"Економіка України". Науковий журнал,
N 8 (465), серпень 2000. - С. 83-85
М. ДОВБЕНКО,
директор Інституту відкритої політики,
доктор економічних наук
Р. Манделл народився 24 жовтня 1932 р. у м. Кінгстоні (провінція Онтаріо, Канада). Після закінчення в 1953 р. університету Британської Колумбії він здобув ступінь бакалавра гуманітарних наук, потім продовжував навчання у Вашингтонському університеті, а згодом закінчив Лондонську школу економіки.
Звання доктора філософії Р.Манделл здобув у Массачусетському технологічному інституті. Саме тут він під керівництвом Ч.Кіндлеберга підготував дисертацією "Нариси з теорії міжнародного ринку капіталів" і в 1956 р. успішно захистив її. Протягом 1956 - 1957рр. вчений проходив докторський курс з політичної економії в Чиказькому університеті .
До того, як у 1961 р. Р. Манделл став співробітником МВФ, він викладав у Станфордському університеті та в Джонс Гопкінс Бологна-Центрі при Вищій міжнародній школі Поля Ніцше. З 1966 до 1971 р. вчений був професором економіки в Чикагському університеті та редактором "Журналу політичної економії" у США. Протягом 1965 - 1975 рр. він щоліта вів професорський курс з міжнародної економіки у Міжнародній аспірантурі в Женеві.
З 1974 р. Р. Манделл працює професором економіки у Колумбійському університеті в Нью-Йорку. А у 1997 - 1998 рр. він знову є професором економіки в Джонс Гопкінс Бологна-Центрі при Вищій міжнародній школі Поля Ніцше.
Нобелівською премією Р. Манделла відзначено за аналіз монетарної та фіскальної політики в умовах різних валютних режимів, а також за аналіз оптимальних зон обігу валют. Кілька років поспіль був претендентом на цю найпрестижнішу нагороду. Р.Манделл вважається одним із засновників сучасної теорії макроекономіки.
Якщо в середині 2000 р. проаналізувати найактуальніші відкриття вченого, то виявиться, що вони були зроблені ще на початку 60-х років, коли він працював у дослідному центрі при МВФ. Він виклав їх у статті "Змінність капіталу і стабілізаційна політика в умовах фіксованих та плаваючих обмінних курсів", опублікованій у 1963р. Ці дослідження стали фундаментом для архітектури сучасної міжнародної макроекономіки, створеної працями кількох наступних поколінь економістів.
Що являють собою наукові розробки Р.Манделла? Почнемо з відомого багатьом спеціалістам ефекту Манделла - Тобіна. Коротко його суть полягає в такому: зниження реальної ставки процента, викликане зростанням очікуваних темпів інфляції, веде до скорочення кількості реальних грошей в обігу, зменшення реального багатства і, як наслідок, - до скорочення споживання.
Роль ефекту Манделла - Тобіна в реальному житті є досить великою. Адже, якщо допустити, що обсяги споживання населення залежать від реальних запасів грошей на руках і, якщо ці запаси залежать від номінальної ставки процента, то ефект Манделла - Тобіна обгрунтовує вплив підвищення темпів приросту грошової маси на обсяги споживання, розміри інвестицій і реальну процентну ставку .
Тепер детальніше зупинимося на широко відомій моделі Манделла - Флемінга, розробленій на початку 60-х років. Співавтором її є М. Флемінг, який майже одночасно з Р.Манделлом (у згаданій статті "Змінність капіталу і стабілізаційна політика в умовах фіксованих та плаваючих обмінних курсів") у листопаді 1962 р. у праці "Внутрішні фінансові настанови в умовах фіксованого і плаваючого обмінних курсів" описав її окремі складові.
Модель Манделла-Флемінга виявляє механізм впливу кредитно- грошової та бюджетно - податкової політики на сукупний дохід, а також взаємодію між товарним і грошовим ринками у малій відкритій економіці (це економіка, незначні розміри якої не дозволяють їй істотно впливати на процеси на світовому ринку - М.Д.).
Ця модель пояснює (приймаючи рівень цін незмінним) причини коливань рівнів доходу і обмінного курсу. При "плаваючому" обмінному курсі бюджетно-податкова політика не впливає на сукупний доход. Стимулююча бюджетно - податкова політика спричиняє зростання обмінного курсу і скорочення чистого експорту, які, в свою чергу, зводять нанівець її звичний позитивний вплив на сукупний доход. Бюджетно - податкова політика впливає на сукупний доход лише при фіксованому обмінному курсі.
Це дослідження мало конкретне, практичне використання. Зокрема, наприкінці 70-х років, коли до влади у США прийшли республіканці на чолі з Р.Рейганом, в основу знаменитої "рейганоміки" було покладено незвичне поєднання жорсткої кредитно-грошової політики з м'якою бюджетно - податковою.
Згідно з моделлю Манделла - Флемінга, це повинне було привести до подорожчання американського долара. І дійсно, курс підвищився відносно всіх основних валют: у 1979 р. він дорівнював 218 ієнам і 1,83 DM, а в 1982р. - 248 ієнам і 2,42 DM. Це спричинило відносне здешевлення імпортних товарів і зниження конкурентоспроможності цілого ряду галузей економіки США.