Сайт Михайла Довбенка

. Адже одночасне і рівне збільшення державних витрат та податкових надходжень викликає розширення національного доходу, відповідне зміні в рівні бюджету. З іншого боку, одночасне і рівне скорочення надходжень та витрат тягне за собою скорочення національного доходу, відповідне зміні рівня бюджету. Політика одночасного скорочення надходжень та витрат може застосовуватися і в тих випадках, коли виявляється "інфляційний розрив", тобто надлишок сукупного попиту, з тим, щоб зменшити попит і таким чином ліквідувати причину інфляції.

 Приведений у цьому дослідженні Т.Ховельмо аналіз поклав край широко розповсюдженому на той час упередженню, згідно якого урівноважений бюджет нібито не породжує ніяких інфляційних тенденцій, тоді як політика дефіцитного бюджету винна у їх виникненні. Насправді, якщо дана економічна система близька до стану повної зайнятості, одночасне і рівне збільшення державних витрат та надходжень викликає зростання сукупного попиту і, відповідно, породжує інфляційне напруження, не дивлячись на те, що бюджет залишається збалансованим.

Фундаментальні праці Т.Ховельмо в галузі економетрії мають світове значення. Зокрема, визнанням цього є обрання його в 1957 р. президентом Міжнародного економетричного товариства. В основі творчих пошуків вченого завжди був основний закон економетрики: економічна теорія може вважатися життєздатною тільки після перевірки математичними і статистичними моделями.

Оцінюючи перспективи розвитку економетрики, вчений ще у 1960 р. писав: цілком можливо, що в міру розвитку досконаліших методів ми будемо все ближче підходити до усвідомлення одного неприємного факту. А саме - економічні "закони" важко піддаються точному виміру і тому ми живемо фактично у примарному світі великих, але значною мірою поверхових або помилкових кореляцій. Можна, звичайно, послатися, як завжди, на недосконалі статистичні дані. Однак, на думку вченого, ми можемо почасти знайти пояснення і в іншому. Зокрема, в недосконалості основної економічної теорії, в якійсь пасивній позиції багатьох економетриків при виборі ними аксіом і в неправильному економічному змісті моделей, з якими ми працюємо.

Згодом цю думку він розвинув у своїй Нобелівській лекції "Економетрика і держава загального добробуту". Лауреат відмітив, що економетрика - не суха теорія, а важливий практичний інструмент. Її ефективному застосуванню перешкоджає чимало труднощів, серед яких найбільш небезпечним він назвав "старого ворога статистиків - феномен хибної кореляції", що заважає взяти достовірну інформацію про економічні взаємовідносини. Багато учнів Т.Ховельмо, пам'ятаючи його настанови, гідно продовжують справу свого видатного Вчителя.