"Економіка України". Науковий журнал,

N6 (511), червень 2004. - С. 87-91

М. ДОВБЕНКО,
директор Інституту відкритої політики,
доктор економічних наук

Ще на початку 50-х років ХХ ст. майбутній нобелівський лауреат з економіки М.Алле вперше запропонував ряд нескладних прикладів, що спростовували нову на той час теорію вибору в умовах ризику, сформульовану Дж.Нейманом і О.Моргенштерном. Ця теорія очікуваної корисності стверджує, що раціональний індивід, вибираючи найбільш бажану з ризикових альтернатив (лотерей, тобто розподіл імовірностей на множині грошових виграшів), прагне максимізувати очікуване значення своєї функції корисності. Для випадку кінцевого набору наслідків максимізований функціонал записується як U(p) = Σu(x)px, де x - виграші (грошові величини), а px - ймовірності їхнього отримання. Ця проста функціональна форма дозволяє представити корисності будь-яких невизначених перспектив у вигляді математичних очікувань певних добре визначених функцій, тобто описувати поведінку в умовах ризику за допомогою стандартних методів математичного аналізу та теорії ймовірностей. Крім того, існування самої функції корисності u(x) виводиться із ряду простих аксіом, які фактично наділяються нормативним статусом і служать критерієм "раціональної" поведінки.

Суть теорії. Приклад, подібний до сформульованого М.Алле, був експериментально вивчений професійними психологами Даніелем Канеманом і Амосом Тверскі. Замість раніше існуючих теорій прийняття рішень, що базувалися на теорії ймовірностей вони запропонували альтернативну, названу теорією перспектив[1]. Традиційна маржиналістська теорія формувалася на передумовах про вільний (безплатний) і рівний для всіх економічних суб'єктів доступ до необхідної ринкової інформації; людей як раціональних осіб, які приймають рішення. Але насправді, як вважають обоє вчених, люди не можуть приймати раціональні рішення і невірно оцінюють імовірності, тому що бачать лише частину цілого.

На жаль, нікому не дано абсолютно точно передбачити події на ринку цінних паперів, інших ринках капіталів. В умовах ринкової економіки практично перед кожною людиною постійно постає задача управління власними фінансами: витрачати чи зберігати? Якщо інвестувати, то як, скільки і куди? Все це викликає сильні емоції, частіше всього стреси і депресії. Виходячи з цього вчені взялися пояснити психологію прийняття інвестиційних рішень в умовах економічної невизначеності. Тобто підійти до більш адекватного пізнання економічної реальності.

Теорія перспектив ґрунтується на інтерпретації результатів проведених ними досліджень. Респондентам було запропоновано вибрати найкращу в кожній з двох пар лотерей, описаних у таблиці 1. Можна помітити, що лотереї у другій парі (С і D) є лінійною комбінацією лотерей з першої пари (А і В) із значенням α = 0,25 і (виродженої) лотереї [ 0, 1]. Значить, у відповідності до аксіоми незалежності індивід, який вибрав лотерею А (відповідно В) з першої пари, має вибрати лотерею С (відповідно D) з другої.

---

[1] Див.: Kahneman D. and Tversky A. "Prospect Theory: an Analysis of Decision under Risk". - Econometrica,  1979, vol. 47, h.263-291.