Наукові праці
СТІГЛІЦ ДЖОЗЕФ ЮДЖІН (США)
"Економіка України". Науковий журнал,
N5 (498), травень 2003. - С. 82-85
М. ДОВБЕНКО,
директор Інституту відкритої політики,
доктор економічних наук
Джозеф Стігліц народився 9 лютого 1943 року в м.Гера (штат Індіана, США). У 1967р. у Массачусетському технологічному інституті захистив докторську дисертацію. Працював професором Йєльського, Прінстонського, Оксфордського і Стенфордського університетів.
Дж.Стігліц є визнаним фахівцем у галузі економіки державного сектора. У своїх працях основну увагу приділив дослідженню ролі державних організацій у тих сферах, де вільний ринок виявляється безсилим: фундаментальні наукові розробки, національна оборона, правоохоронні органи, комунікації тощо. Він завоював високий авторитет спеціаліста з теоретичних і практичних проблем оподаткування. І хоч у центрі його наукових досліджень є, в основному, проблеми, що постають перед економікою США, але вченому вдалося створити систему підходів, у рамках якої уряди різних країн світу можуть вирішувати конкретні політико-економічні питання, котрі їх турбують.
Протягом 1993-1997рр. Дж.Стігліц був головою Ради економічних консультантів при президенті Б.Клінтоні.
У 1997-2000рр. Дж.Стігліц обіймав посаду першого віце-президента і одночасно був головним економістом Міжнародного банку реконструкції і розвитку (МБРР). 1 лютого 2000р. вчений пішов у відставку, публічно звинувативши цей банк і Міжнародний валютний фонд (МВФ) у проведенні невірної політики в Росії та Південно-Східній Азії. З липня 2000р. учений працює професором економіки, фінансів і міжнародних відносин Колумбійського університету.
За твердженням низки експертів, ніхто не передбачав, що Нобелівською премією за 2001 рік відзначать саме Дж.Стігліца. Чому? У 1999р. вчений опублікував статтю "Куди ведуть реформи? До десятиріччя початку перехідного періоду"(Ж-л "Вопросы экономики", Москва, N7), навколо якої здійнявся скандал. Адже, перебуваючи у чи не найвпливовішій посаді в МБРР, Дж.Стігліц у своїй статті піддав нищівній критиці рецепти, що виписувалися міжнародними фінансовими організаціями країнам з ринками, що розвиваються, а також і самі ці держави, котрі виявилися нездатними переварити виписані мікстури. Стаття привела в шок багатьох, включаючи керівництво МБРР та МВФ. На сторінках друкованих органів розгорнулася жорстка дискусія: "Чи правий Стігліц, чи ні? І куди все-таки ведуть реформи?"