Газета "Молодь України",

N 121 (18221), 5 жовтня 2001. - С. 2.

 

С. МОЧЕРНИЙ,

доктор економічних наук, професор,

М. ДОВБЕНКО,
директор Інституту відкритої політики,
доктор економічних наук

Газета "Молодь України" зробила добру справу для формування у молоді нового економічного мислення, організувавши обговорення "Економічної енциклопедії". Адже вона на сьогодні є першою політико-економічною працею енциклопедичного типу в незалежній Україні. Та й розвивати нові знання можна не інакше як полемічно.

Серед численних рецензій, з якими ми ознайомилися, виділяється чи не єдина гостро негативна стаття професора С.Злупка "Енциклопедія економічного туману" ("Молодь України", 6.07.2001). Ось чому не відреагувати було б невірно. З під словесного нашарування проглядаються три основні звинувачення на адресу авторського колективу першого тому енциклопедії і передусім відповідального редактора професора С.Мочерного. По-перше, у ній дається марксистська інтерпретація базових економічних категорій, зокрема трудової теорії вартості; по-друге, не представлена українська економічна думка; по-третє, утопічність, теоретичний туман.

Розглянемо стисло кожне з його звинувачень. Квінтесенцією першого є слова професора про те, що "для сучасних українських "енциклопедистів" економічна теорія зупинилася у 60-х роках ХІХ ст., коли вийшов перший том "Капіталу" К.Маркса", бо енциклопедія "базується на трудовій теорії в її марксистській інтерпретації". Для того, щоб переконати читачів у механічному запозиченні марксистської теорії авторами енциклопедії наводяться визначення абсолютної додаткової вартості, вартості, грошей.

С.Злупко вважає себе спеціалістом з теорії економічної думки. Але він або замовчує, або не знає, що три найвідоміші мислителі світової економічної думки (А.Сміт, К.Маркс і Дж.Кейнс), яких називає лауреат Нобелівської премії з економіки американський вчений П.Самуельсон, дотримувалися теорії трудової вартості. Від цієї істини нікуди не дінешся, якби подобався чи не подобався комусь К.Маркс. Те, що визначальним при з'ясуванні сутності вартості є праця (ця точка зору близька до найпоширенішої на Заході теорії витрат виробництва) і не просто праця, а суспільно необхідна (коли виробляється така кількість товарів і послуг, яка відповідає платоспроможного попиту населення) є найближчою до практики і відповідає критеріям сучасної теорії та методології.

Автор статті не з'ясовує, в чому хибність теорії трудової вартості, але у нього є вибір пояснювати вартість лише співвідношенням попиту і пропозиції (К.Маркс доводить, що таке співвідношення показує відхилення ціни від вартості), тобто дотримуватися поверхової точки зору, бо вартість обмежується лише сферою обміну; він також може дотримуватися відірваної від практики концепції граничної корисності, що базується на суб'єктивній психологічній оцінці споживачем, грунтовно розкритикованій ще Д.Рікардо.

Позиція опонента не узгоджується з поглядами більшості видатних українських економістів, творчість яких він описує, зокрема, В.Вернадського, І.Франка (останній підтримував теорію трудової вартості К.Маркса в умовах капіталізму), про що пише критик у своїй праці "Іван Франко - економіст" (Львів, 1992, с.25,29,34).