Сайт Михайла Довбенка

Загалом категорія "суспільний спосіб виробництва" належить до формаційних. Її вживання передбачає формаційний підхід. Зараз популярним є цивілізаційний. Якщо перший вимагає виділення первіснообщинного ладу, рабовласницького суспільства, феодалізму, капіталізму і соціалізму, то другий - аграрної, індустріальної, і постіндустріальної цивілізації. На нашу думку, доцільно використовувати обидва підходи. А щоб заперечити правомірність формаційного підходу треба довести, що в історії людства не було первісного ладу, рабства тощо. Але ж сам професор С.Злупко вживає у своїх роботах ці поняття, а в опублікованій критичній статті - категорію "капіталізм". Тому намагаючись спростувати формаційний підхід, він уподібнюється відомому мольєрівському герою, який не підозрював, що все життя розмовляв прозою.

К.Маркс жив в епоху дикого капіталізму, котрий всесвітньо відомий американський історик А.Шлезінгер називає жорстоким, безсердечним, несправедливим і немилосердним. Тому виправданою на той час була його теорія про неминучість соціальної революції. Таку точку зору відстоювали й інші західні вчені. Ті, хто заперечує доцільність такої революції в царській Росії, напевно не усвідомлює, що він оплакує режим, котрий душив українську мову і культуру.

А тепер зважено подивимося на те, хто кому торує дорогу: капіталізм - соціалізму, як пише автор статті, чи навпаки? У планетарному масштабі активно розвиваються процеси конвергенції. На цю тенденцію звернув увагу Нобелівський лауреат з економіки Ян Тінберген ще у 1960р. Хоч багато авторитетних вчених визнають, що у розвинутих країнах світу соціалізм прокладає дорогу капіталізму (яскравим прикладом цього є шведська модель соціалізму). А в колишніх постсоціалістичних країнах, де справжній соціалізм був відсутній (але були окремі елементи цього ладу) - на зміну командно-адміністративній системі прийшов дикий капіталізм. Тому навіть Папа Римський Іоанн Павло ІІ справедливо стверджував: "Прихильники розгнузданого капіталізму ігнорують добрі діяння, здійсненні за комунізму - боротьбу з безробіттям, турботу про бідних".

Напевно, професору С.Злупку більше подобається такий дикий капіталізм, що існує нині в Україні, ніж запропонована С.Мочерним модель народної економіки, де колективному характеру сучасного виробництва відповідатиме колективне привласнення його результатів (колективна власність у поєднанні з приватною і державною). Але заперечуючи доцільність соціалізму, автор статті тим самим ігнорує думку таких світочів української економічної науки, як В.Вернадський, С.Подолинський, М.Туган-Барановський.

Крім того, діалектико-матеріалістичну доктрину високо оцінювали чимало вчених зі світовим ім'ям, що є більш переконливим, ніж думка М.Руденка, який називає її теорією рабства. Адже така доктрина успадкувала все позитивне, починаючи з діалектики Арістотеля до ідей найвидатнішого філософа Гегеля.

Попри всю увагу до теоретичної спадщини К.Маркса, ми не обожнюємо його. Щоб у цьому переконатися, досить прочитати статті  "Маркс К." у другому томі "Економічної енциклопедії". Тому теза критика про "марксодоксальність" теж є надуманою. Отже, ми дійсно є прихильниками тих положень К.Маркса, котрі витримали перевірку часом і це доказує не нашу ортодоксальність (що приписує відповідальному редактору енциклопедії автор статті і не фахово критикує), а творчий підхід до його вчення.

У науці, в т.ч. економічній, важливу роль відіграє світоглядна позиція автора (С.Мочерний прихильник такого підходу, а про його відсутність некоректно у вступі написав видавець), його етика, культура мислення, на противагу конформізму, кон'юнктурності. Такої етики щодо надбання К.Маркса дуже бракує львівському вченому. Не завадило б йому у даному разі повчитися у західних економістів світового рівня. "Марксизм, - зазначає П.Самуельсон, - є надто цінним, щоб залишити його одним марксистам". На адресу С.Злупка можна віднести і такі слова відомого англійського економіста Е.Хобсба, сказані про К.Маркса: "Чим більше мислитель спроможний змінити світ, тим більше його думка стає предметом посмертних фальсифікацій".

Варто нагадати, що згідно проведених радіокомпанією Бі-Бі-Сі опитувань (яку не запідозриш у прихильності до вчення К.Маркса), К.Маркс визнаний найвидатнішим вченим ІІ тисячоліття, залишивши позаду не лише економістів, а таких геніїв людства із природничих дисциплін, як Ч.Дарвін, І.Ньютон, А.Ейнштейн (див.: Факти, 2.10.1999р.).

Отже, неприязнь С.Злупка до К.Маркса з погляду науки пояснити неможливо. Водночас зазначимо, що професор володіє даром пера, є талановитим публіцистом, але до цієї якості бракує грунтовних базових знань з економічної теорії та неупередженості. Звідси і економічний туман в його голові від прочитання першого тому енциклопедії.

Що стосується молодого покоління, про яке нібито піклується автор статті (Голова української національної спілки педагогічних і наукових працівників Львівщини), то він сам подає їй приклад наукової та педагогічної некоректності, заангажованості, нетерпимості інших, ніж його поглядів, а отже показує необільшовицький тип мислення.