Сайт Михайла Довбенка

Ніби-то все очевидно, але до появи праць Ф.Кюдланда і Е.Прескотта економічна наука не находила цьому пояснення. І уряди помилялися у прогнозах, а держави із завидною регулярністю попадали в "інфляційну пастку". Вчені показали, що згадані нестиковки випливають із стратегічних економічних і політичних помилок. Багато в чому їхні дослідження лягли в основу:

·        реформування центральних банків різних країн. Основні напрями таких змін зводяться до розширення відкритості цих інституцій, що дозволить: 1) знизити асиметрію інформації та ринкову невизначеність; 2) використовувати опублікування інформації центральним банком як засіб комунікації, координуючий дії економічних суб'єктів; 3) проводити всебічні дослідження недержавними установами, а значить, суспільними зусиллями розвивати аналітичний апарат самого центрального банку і поступово позбавлятися проблеми недосконалого знання про стан економіки та її структуру;

·        формування підходу до фіскальної політики, що зосереджується на оптимальних ставках оподаткування різних товарів і факторів виробництва. Оптимальні ставки оподаткування вибираються так, щоб звести до мінімуму економічні диспропорції, спричинені податками, за рахунок яких покриваються урядові видатки. Розвиваючи цю ідею Ф.Кюдланд і Е.Прескотт показали: економічні диспропорції можна з часом звести до мінімуму, коли протягом циклу ділової активності тримати ставки оподаткування незмінними. Це відоме як наслідки згладжуючих податків, де термін „згладжування" показує необхідність утримувати податкові ставки сталими. З цього випливає, що податкові надходження до бюджету за часів економічного буму мають бути вищі, ніж у період рецесії, отже, надлишок бюджету під час буму буде більшим, ніж за рецесії[1].   

·        розроблення методології досліджень кліометриків („нових економічних істориків"). Застосовуючи специфікацію каліброваних моделей загальної рівноваги, вони піддають їх серйозному аналізу на чутливість. Адже здатність моделі „пояснювати" динаміку історичних показників може не залежати від специфічних особливостей, що є критичними для інтерпретації результатів, отриманих з її допомогою.

Праці Ф.Кюдланда і Е.Прескотта досить практичні. З них випливає ще один важливий висновок про те, що довільне прийняття рішень є недоціль-ним; владцям слід притримуватися раз і назавжди взятих на себе обіцянок. Основна заслуга обох учених саме полягає в тому, що вони одними з перших звернули увагу на той факт, що дискретні заходи мають не лише негайні, але й сповна довгострокові наслідки і можуть привести до вкрай негативних результатів у майбутньому.

Тому уряди розвинених країн, використовуючи модель реального бізнес-циклу, навчилися робити оцінку очікувань співвітчизників та вносити корективи у свої дії. За такого підходу йде формування відкритого суспільства. І лише зацікавлене, небайдуже та інформоване суспільство примушує владу вести відкриту політичну діяльність, контролює її, схвалює або обурюється, підтримує або скидає.