Наукові праці
Теорія економічного зростання: нобелівський аспект
"Економіка і прогнозування". Науково-аналітичний ж-л,
N 3/ 2005 (липень-вересень). - С. 147-157.
Горкіна Л.П., д-р екон. наук
Об'єднаний інститут економіки НАНУ
Довбенко М.В., д-р екон. наук
Інститут відкритої політики
Проблема довготривалого економічного зростання привертала увагу економістів ще з часів меркантилізму. Важливе місце вона посідає у працях А.Сміта та інших представників старої класичної школи. З перемогою наприкінці XIX ст. маржиналістської революції та утворенням неокласичної школи, що зосередилася на рівноважному мікроекономічному аналізі, інтерес до проблеми зростання дещо зменшився. Однак великі потрясіння, якими у XX ст. ознаменувався період між двома світовими війнами в економіці розвинених західних країн, примусили економістів знову звернутися до цієї проблеми.
У ході "кейнсіанської революції" та розвитку макроекономічного аналізу праці С.Кузнеця закладають підвалини сучасної теорії економічного зростання, перші моделі економічного зростання пропонують Р.Харрод і О.Домар. Інтерес до проблеми посилюється в 1950-і роки, коли поступово почав вичерпуватися потенціал зростання, що виник у повоєнний період, загострилося суперництво Сполучених Штатів з Радянським Союзом, з Японією, заявили про себе проблеми розвитку країн "третього світу". Особлива увага приділяється моделюванню економічного зростання як засобу виявлення й уточнення умов, необхідних для його постійного рівномірного здійснення у довгостроковому періоді. З'являються моделі Р.Солоу, Дж.Робінсон, Л.Пезінетті, Л.Калдора та інших.
Ключову роль у формуванні сучасної теорії економічного зростання відіграли праці Саймона Кузнеця, засновника кількісного підходу у дослідженні цієї проблеми.