Наукові праці
Теорія економічного зростання: нобелівський аспект
Р.Солоу належить до тих учених, які активно сприяли розвитку економіко-математичних методів аналізу. Опублікована ним у співавторстві з Р.Дорфманом і П.Семюельсоном праця "Лінійне програмування й економічний аналіз" (1958) визнана зразковою як у галузі лінійного програмування, так і теорії ігор. У ній, зокрема, вперше сформульоване так зване "правило автостради", за яким визначається оптимальний шлях до досягнення максимального обсягу виробництва певної структури з урахуванням незбалансованості зростання окремих галузей і виробництв [4, с. 413]. Потрібна мета досягається найскоріше тоді, коли більша частина "дороги" буде пройдена шляхом врівноваженого зростання. Це рішення нагадує подорож автострадою, коли вигідно зробити гак, який хоч і подовжує дорогу, але економить час. 1971 р. Р.Солоу здійснив математичний аналіз результатів використання двох моделей: максимізації темпів зростання і максимізації прибутку. Його висновок полягав у тому, що відмінності значень основних показників, отриманих за цими моделями у тривалому періоді часу, несуттєві. У співробітництві з нобелівським лауреатом П.Семюельсоном вченим були розроблені також моделі міжнародної торгівлі, споживання тощо.
Р.Солоу ініціював багато різних напрямів нових досліджень, та найбільше визнання йому принесла запропонована ним модель економічного зростання, відома як "Модель Солоу". Ця модель не тільки зумовила якісні зміни в моделюванні процесу зростання, але й сприяла поступовому перегляду самого підходу у дослідженні довгострокового економічного розвитку. Поштовхом до її створення стала відома Модель Харрода-Домара, названа вже в наші дні Р.Солоу у статті "Перспективи теорії зростання" (1994) "імпульсом Харрода-Домара". Автори цієї моделі зробили одну з перших спроб "розтягнути" в часі кейнсіанський аналіз, основною умовою якого, як відомо, є рівність обсягів збереження (S) та інвестицій (I) в масштабах національної економіки: S = I. Р. Харрод і
О.Домар ставили за мету вияснити, як крива зростання буде виглядати не у відносно короткий відрізок часу, наприклад, у межах циклу, а в довгостроковому періоді, та які умови необхідні, щоб забезпечити постійне рівномірне зростання і тим самим динамічну рівновагу в умовах НТП, від результатів якого Дж. М.Кейнс, що виходив із статичного стану економіки, абстрагувався.